|
|
 КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
|
{ Дію частини першої статті 112 зупинено на 2007 рік в
частині одержання засудженими до позбавлення волі посилок
(передач) і бандеролей згідно із Законом N 489-V ( 489-16 ) від
19.12.2006 } { Дію частини першої статті 112 зупинено на 2006 рік
в частині одержання засудженими до позбавлення волі посилок
(передач) і бандеролей згідно із Законом N 3235-IV ( 3235-15 ) від
20.12.2005 } 1. Число посилок (передач) і бандеролей, що одержують
засуджені, які тримаються в колоніях, встановлюється цим Кодексом.
2. Максимальна вага однієї посилки або бандеролі визначається діючими поштовими
правилами. Вага однієї передачі не може перевищувати встановленої ваги посилки.
3. Важкохворі засуджені, вагітні жінки, жінки, які мають дітей у будинках дитини при
виправних колоніях, інваліди першої та другої груп, незалежно від призначеного їм виду
виправної колонії, можуть одержувати додаткові посилки (передачі) і бандеролі в кількості і
асортименті, які визначаються медичним висновком.
4. Лікарські засоби і вироби медичного призначення, які одержують засуджені відповідно
до медичного висновку, не включаються в число посилок (передач) і бандеролей. Вони
направляються до медичної частини колонії для лікування цих засуджених.
5. Порядок приймання і вручення посилок (передач) або бандеролей, а також перелік
предметів, заборонених до одержання засудженими, визначаються нормативно-правовими
актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Стаття 113. Листування засуджених до позбавлення волі
1. Засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок
без обмеження їх кількості.
2. Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є
родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.
3. Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, підлягає перегляду.
4. Пропозиції, заяви і скарги, адресовані Уповноваженому Верховної Ради України з прав
людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних
організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних
організацій та прокуророві, переглядові не підлягають і не пізніш як у добовий строк
надсилаються за належністю. (Частина четверта статті 113 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3166-IV від 01.12.2005)
Стаття 114. Одержання і відправлення засудженими до позбавлення волі грошових
переказів
1. Засуджені мають право без обмеження одержувати грошові перекази і відправляти
грошові перекази родичам, а з дозволу адміністрації колонії — й іншим особам. Одержані за
переказами гроші зараховуються на особовий рахунок засудженого.
2. Гроші, виявлені в посилках (передачах), бандеролях і листах, що надходять на ім’я
засудженого, вилучаються і реалізовуються в порядку, встановленому частиною четвертою
статті 59 цього Кодексу.
Стаття 115. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до позбавлення волі
1. Особам, які відбувають покарання у виправних і виховних колоніях, створюються
необхідні житлово-побутові умови, що відповідають правилам санітарії та гігієни. Норма жилої
площі на одного засудженого у виправних колоніях не може бути меншою трьох квадратних
метрів, у виховних колоніях і у виправних колоніях, призначених для тримання жінок, —
чотирьох квадратних метрів, у лікувальних закладах при виправних колоніях, у виправних
колоніях, призначених для тримання і лікування хворих на туберкульоз, у стаціонарі — п’яти
квадратних метрів.
2. Засудженим надається індивідуальне спальне місце і постільні речі. Вони
забезпечуються одягом, білизною і взуттям за сезоном з урахуванням статі і кліматичних умов,
а в лікувальних закладах — спеціальним одягом і взуттям.
3. Вагітним жінкам і матерям-годувальницям створюються поліпшені житлово-побутові
умови та встановлюються підвищені норми харчування.
4. Засудженим неповнолітнім, інвалідам першої та другої груп, жінкам з вагітністю понад
чотири місяці, непрацюючим жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправних
колоніях, непрацюючим чоловікам віком понад шістдесят років і жінкам — понад п’ятдесят
п’ять років (якщо вони не одержують пенсії), а також особам, звільненим від роботи через
хворобу, в тому числі хворим на активну форму туберкульозу, харчування, одяг, взуття, білизна
і комунально-побутові послуги надаються безоплатно.
5. Норми харчування осіб, позбавлених волі, встановлюються Кабінетом Міністрів
України.
6. Засуджені з дозволу адміністрації можуть з коштів, які знаходяться на особових
рахунках, додатково придбавати взуття і одяг, у тому числі спортивний, оплачувати лікувально-
профілактичні послуги, що надаються додатково за призначенням лікаря, отримувати необхідне
за медичними показаннями дієтичне харчування.
Стаття 116. Медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі
1. У місцях позбавлення волі організовуються необхідні лікувально-профілактичні
заклади, а для лікування засуджених, які хворіють на активну форму туберкульозу, — заклади
на правах лікувальних. Для спостереження та лікування хворих на інфекційні захворювання в
медичних частинах колоній створюються інфекційні ізолятори.
2. Лікувально-профілактична і санітарно-протиепідемічна робота в місцях позбавлення
волі організовується і проводиться відповідно до законодавства про охорону здоров’я.
Адміністрація колоній зобов’язана виконувати необхідні медичні вимоги, що забезпечують
охорону здоров’я засуджених. Засуджені до позбавлення волі зобов’язані виконувати правила
особистої і загальної гігієни, вимоги санітарії.
3. У разі заявленої засудженим відмови від прийняття їжі, якщо це загрожує його життю,
допускається примусове годування за медичним висновком.
4. Порядок надання особам, які позбавлені волі, медичної допомоги, організації і
проведення санітарного нагляду, використання лікувально-профілактичних і санітарно-
профілактичних установ органів охорони здоров’я і залучення з цією метою їхнього медичного
персоналу визначається нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань і Міністерства охорони здоров’я України.
5. Засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до установ, що
надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків
здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і
лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування
покарання під наглядом персоналу медичної частини.
Стаття 117. Виконання примусового лікування
1. До засуджених до позбавлення волі осіб, які мають хворобу, що становить небезпеку
для здоров’я інших осіб, та тих, які не пройшли повного курсу лікування і відмовляються від
нього, адміністрацією колонії застосовуються призначені судом примусові заходи медичного
характеру або примусове лікування.
2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, що засуджений має хворобу, яка
становить небезпеку для здоров’я інших осіб, та відмовляється від лікування, адміністрація
колонії вносить до суду подання про застосування до такої особи примусового лікування.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
