|
|
 Бюджетний Кодекс України |
4. Витрати на погашення зобов’язань із боргу здійснюються відповідно до кредитних
угод, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові зобов’язання та
боргові зобов’язання Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування, незалежно
від обсягу коштів, передбачених на цю мету в законі про Державний бюджет України або
рішенні про місцевий бюджет.
5. Якщо витрати на обслуговування та погашення державного боргу перевищать обсяг
коштів, передбачений в законі про Державний бюджет України на таку мету, Міністр фінансів
України невідкладно інформує про це Кабінет Міністрів України. Кабінет Міністрів України
невідкладно інформує про очікуване перевищення таких витрат Верховну Раду України та
подає у двотижневий термін пропозиції про внесення змін до закону про Державний бюджет
України.
6. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування
дефіциту Державного бюджету України.
Стаття 16. Право на здійснення запозичень
1. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх запозичень у межах і на
умовах, передбачених законом про Державний бюджет України, належить державі в особі
Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.
2. Виключно Верховна Рада Автономної Республіки Крим та міські ради мають право
здійснювати внутрішні запозичення (за винятком випадків, передбачених статтею 73 цього
Кодексу). Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст з чисельністю
населення понад вісімсот тисяч мешканців за офіційними даними державної статистики на час
ухвалення рішення про здійснення запозичень.
Стаття 17. Гарантії щодо виконання боргових зобов’язань
1. Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські
ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання
боргових зобов’язань суб’єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно
законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та
зустрічних гарантій, отриманих від інших суб’єктів.
3. Платежі, пов’язані з виконанням гарантійних зобов’язань, належать до платежів по
боргу.
4. У разі невиконання юридичними особами своїх зобов’язань щодо погашення та
обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні
гарантії, інших гарантованих державою зобов’язань, та стягнення заборгованості перед
Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного
бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії,
плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї
заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і
неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна
боржників.
Стаття 18. Граничний обсяг боргу
1. Граничний обсяг внутрішнього та зовнішнього державного боргу, боргу Автономної
Республіки Крим чи місцевого самоврядування, граничний обсяг надання гарантій
встановлюється на кожний бюджетний період відповідно законом про Державний бюджет
України чи рішенням про місцевий бюджет.
2. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60 відсотків
фактичного річного обсягу валового внутрішнього продукту України.
3. У разі перевищення граничної величини, визначеної частиною другою цієї статті,
Кабінет Міністрів України зобов’язаний вжити заходів для приведення цієї величини у
відповідність з положеннями цього Кодексу.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
