|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 341. Набуття права власності на бездоглядну домашню
тварину
1. Якщо протягом шести місяців з моменту заявлення про затримання бездоглядної
робочої або великої рогатої худоби і протягом двох місяців — щодо інших домашніх тварин не
буде виявлено їхнього власника або він не заявить про своє право на них, право власності на ці
тварини переходить до особи, у якої вони були на утриманні та в користуванні.
2. У разі відмови особи, у якої бездоглядна домашня тварина була на утриманні та в
користуванні, від набуття права власності на неї ця тварина переходить у власність
територіальної громади, на території якої її було виявлено.
Стаття 342. Відшкодування витрат на утримання бездоглядної
домашньої тварини та виплата винагороди
1. У разі повернення бездоглядної домашньої тварини власникові особа, яка затримала
тварину, та особа, якій вона була передана на утримання та в користування, мають право на
відшкодування витрат, пов’язаних з утриманням тварини, з вирахуванням вигод, здобутих від
користування нею.
2. Особа, яка затримала бездоглядну домашню тварину, має право на винагороду
відповідно до статті 339 цього Кодексу.
Стаття 343. Набуття права власності на скарб
1. Скарбом є закопані у землі чи приховані іншим способом гроші, валютні цінності, інші
цінні речі, власник яких невідомий або за законом втратив на них право власності.
2. Особа, яка виявила скарб, набуває право власності на нього.
Якщо скарб був прихований у майні, що належить на праві власності іншій особі, особа,
яка виявила його, та власник майна, у якому скарб був прихований, набувають у рівних частках
право спільної часткової власності на нього.
3. У разі виявлення скарбу особою, яка здійснювала розкопки чи пошук цінностей без
згоди на це власника майна, в якому він був прихований, право власності на скарб набуває
власник цього майна.
4. У разі виявлення скарбу, що є пам’яткою історії та культури, право власності на нього
набуває держава.
Особа, яка виявила такий скарб, має право на одержання від держави винагороди у розмірі
до двадцяти відсотків від його вартості на момент виявлення, якщо вона негайно повідомила
міліції або органові місцевого самоврядування про скарб і передала його відповідному
державному органові або органові місцевого самоврядування.
Якщо пам’ятка історії та культури була виявлена у майні, що належить іншій особі, ця
особа, а також особа, яка виявила скарб, мають право на винагороду у розмірі до десяти
відсотків від вартості скарбу кожна.
5. Положення цієї статті не поширюються на осіб, які виявили скарб під час розкопок,
пошуків, що проводилися відповідно до їхніх трудових або договірних обов’язків.
Стаття 344. Набувальна давність
1. Особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно
володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном — протягом п’яти
років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено
цим Кодексом.
Набуття права власності на земельну ділянку за набувальною давністю регулюється
законом.
Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за
набувальною давністю з моменту державної реєстрації.
2. Особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння
увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником)
вона є.
3. Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після
закінчення строку договору не пред’явив вимоги про його повернення, вона набуває право
власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п’ятнадцять, а на рухоме майно —
через п’ять років з часу спливу позовної давності.
Втрата не з своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності у разі
повернення майна протягом одного року або пред’явлення протягом цього строку позову про
його витребування.
4. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні
папери набувається за рішенням суду.
Стаття 345. Набуття права власності у разі приватизації
державного майна та майна, що є в комунальній власності
1. Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації
державного майна та майна, що є в комунальній власності.
2. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Глава 25 ПРИПИНЕННЯ ПРАВА ВЛАСНОСТI
Стаття 346. Підстави припинення права власності
1. Право власності припиняється у разі:
1) відчуження власником свого майна;
2) відмови власника від права власності;
3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;
4) знищення майна;
5) викупу пам’яток історії та культури;
6) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю;
7) викупу нерухомого майна у зв’язку з викупом з метою суспільної необхідності
земельної ділянки, на якій воно розміщене;
8) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника;
9) реквізиції;
10) конфіскації;
11) припинення юридичної особи чи смерті власника.
2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 347. Відмова від права власності
1. Особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши
інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.
2. У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній
реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про
таку відмову.
3. У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній
реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника
відповідного запису до державного реєстру.
Стаття 348. Припинення права власності особи на майно, яке не
може їй належати
1. Якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно,
яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене
власником протягом строку, встановленого законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
