|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 54. Спеціаліст
1. Спеціалістом може бути особа, яка володіє спеціальними
знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати
консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що
потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
2. Спеціаліст може бути залучений до участі у цивільному
процесі за ухвалою суду для надання безпосередньої технічної
допомоги (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору
зразків для проведення експертизи тощо) під час вчинення
процесуальних дій. Допомога спеціаліста технічного характеру під час
вчинення процесуальних дій не замінює висновку експерта.
3. Спеціаліст зобов’язаний з’явитися за викликом суду,
відповідати на задані судом питання, давати усні консультації та
письмові роз’яснення, звертати увагу суду на характерні обставини чи
особливості доказів, у разі потреби надавати суду технічну допомогу.
4. Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
5. Спеціаліст має право знати мету свого виклику до суду,
відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не володіє
відповідними знаннями та навичками, з дозволу суду задавати питання
особам, які беруть участь у справі, та свідкам, звертати увагу суду
на характерні обставини чи особливості доказів, на оплату виконаної
роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з викликом до суду.
Стаття 55. Перекладач
1. Перекладачем може бути особа, яка вільно володіє мовою,
якою здійснюється цивільне судочинство, та іншою мовою, знання якої
необхідне для усного чи письмового перекладу з однієї мови на іншу,
а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи
глухонімими.
2. Перекладач допускається ухвалою суду за заявою особи, яка
бере участь у справі.
3. Перекладач має право задавати питання з метою уточнення
перекладу, відмовитися від участі у цивільному процесі, якщо він не
володіє достатніми знаннями мови, необхідними для перекладу, а також
на оплату виконаної роботи та на компенсацію витрат, пов’язаних з
викликом до суду.
4. Перекладач зобов’язаний з’являтися за викликом суду,
здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність
перекладу своїм підписом в процесуальних документах, що вручаються
сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.
5. За завідомо неправильний переклад або за відмову без
поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків
перекладач несе кримінальну відповідальність, а за невиконання інших
обов’язків — відповідальність, встановлену законом.
Стаття 56. Особа, яка надає правову допомогу
1. Правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у
галузі права і за законом має право на надання правової допомоги.
2. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право:
знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії
долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні.
Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається
ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Глава 5 ДОКАЗИ
Стаття 57. Докази
1. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або
відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які
мають значення для вирішення справи.
2. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників,
допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і
відеозаписів, висновків експертів.
Стаття 58. Належність доказів
1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для
підтвердження їхніх вимог або заперечень.
3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Стаття 59. Допустимість доказів
1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого
законом.
2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 60. Обов’язки доказування і подання доказів
1. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу
своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у
справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 61. Підстави звільнення від доказування
1. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не
підлягають доказуванню.
2. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
3. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або
адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у
яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
4. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про
адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-
правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали
місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
