|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 40. Визначення підсудності справ, які належать до компетенції різнойменних
судів
Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів, справи
про які підсудні різнойменним судам, то справа розглядається вищестоящим з цих судів.
Якщо одна особа або група осіб обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів і справа
хоча б про одну з них або про один із злочинів підсудна військовому суду, то справу розглядає
військовий суд.
При обвинуваченні групи осіб у вчиненні одного або кількох злочинів, що не є
військовими злочинами, якщо щодо хоча б одного з обвинувачених справа підсудна загальному
суду, справа щодо всіх обвинувачених розглядається загальним судом.
(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4018-XII від24.02.94)
Стаття 41. Направлення справи за підсудністю
Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даному суду, надсилає її за
підсудністю; про це суддя виносить постанову. Якщо підсудність справи іншому однойменному
суду виявилася в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може завдати
шкоди повноті і об’єктивності дослідження обставин справи. Коли ж не можна забезпечити
повноти і об’єктивності дослідження обставин справи, суд надсилає справу за підсудністю, про
що виносить ухвалу.
Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна вищестоящому суду або
військовому суду, надсилає її за підсудністю.
Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у судовому засіданні
вищестоящого суду, не допускається.
(Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4018-XII від24.02.94, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність
Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальна справа, надіслана з
одного суду до іншого в порядку, встановленому статтями 38Д41 цього Кодексу, повинна бути
прийнята цим судом до свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція
суду.
Глава 3 УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА I ОБОВ’ЯЗКИ
Стаття 43. Обвинувачений і його права
Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена
постанова про притягнення як обвинуваченого. Після призначення справи до судового розгляду
обвинувачений називається підсудним.
Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують;
давати показання з пред’явленого йому обвинувачення або відмовитися
давати показання і відповідати на запитання; мати захисника і
побачення з ним до першого допиту; подавати докази; заявляти
клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або
дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у судовому
розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи; подавати скарги
на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора,
судді та суду, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення
безпеки.
Підсудний має право на останнє слово.
(Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84, Законами N 3780-XII від 23.12.93, N 1381-XIV від
13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з
29.06.2001)
Стаття 43-1. Підозрюваний
Підозрюваним визнається:
1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину;
2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення її
як обвинуваченого.
Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється;
давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на
запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки
судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на дії
і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та дізнання,
слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав — на
забезпечення безпеки.
Про роз’яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі затримання або постанові
про застосування запобіжного заходу.
(Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3780-XII від23.12.93, N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 —
набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 44. Захисник
Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати
захист прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого,
виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при провадженні у кримінальній
справі.
Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про право на заняття
адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в
порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькі родичі
обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваження захисника на участь у справі стверджується:
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
