|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 91. Судові витрати
Судові витрати складаються:
1) із сум, що видані і мають бути видані свідкам, потерпілим, експертам, спеціалістам,
перекладачам і понятим;
2) із сум, витрачених на зберігання, пересилання і дослідження речових доказів;
3) з інших витрат, що їх зробили органи дізнання, досудового слідства і суд при
провадженні у даній справі.
(Стаття 91 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84)
Стаття 92. Відшкодування витрат свідкам, потерпілим, законним представникам
потерпілих, експертам, спеціалістам, перекладачам і понятим
Свідки, потерпілі, законні представники потерпілих, перекладачі, експерти, спеціалісти і
поняті мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання,
досудового слідства, прокуратури і до суду.
За переліченими вище особами зберігається середній заробіток по місцю роботи за час,
витрачений у зв’язку з явкою за викликом. Особам, які не є робітниками чи службовцями,
виплачується винагорода за відрив їх від занять.
Експерти, спеціалісти і перекладачі, крім того, мають право на винагороду за виконання
своїх обов’язків, якщо виконання дорученої їм роботи не входить в їх обов’язок по службі.
Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду.
Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.
(Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII від30.08.71, N 6834-X від 16.04.84, Законом N 360/95-ВР від 05.10.95)
Стаття 93. Відшкодування судових витрат та оплата праці адвокатів
Судові витрати покладаються на засуджених, крім сум, що видані і мають бути видані
перекладачам, або приймаються на рахунок держави.
При визнанні підсудного винним суд постановляє стягти з нього судові витрати. В тому
разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути
стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан
засуджених.
Якщо підсудний буде визнаний винним, але звільнений від покарання, суд має право
покласти на нього судові витрати.
При закритті справи у зв’язку з примиренням потерпілого з обвинуваченим у справах про
злочини, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу, суд може покласти судові витрати на
одного з них або на обох.
Судові витрати в разі неспроможності особи, з якої вони мають бути стягнуті, а також
судові витрати, пов’язані з виплатою сум перекладачеві, приймаються на рахунок держави.
Оплата праці захисника у разі його участі в справі за призначенням провадиться за
рахунок держави в порядку і розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Відшкодування державі витрат у цьому випадку за згодою засудженого або осіб, які несуть
майнову відповідальність за його дії, може бути покладено на них. (Стаття 93 із змінами,
внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX від 23.03.77, N 6834-X від 16.04.84, Законами N
2464-XII від 17.06.92, N 3780-XII від 23.12.93, N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з
29.06.2001)
Стаття 93-1. Відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла
від злочину
Кошти, витрачені закладом охорони здоров’я на стаціонарне лікування особи, потерпілої
від злочину, за винятком випадку завдання такої шкоди при перевищенні меж необхідної
оборони або в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок
протизаконного насильства чи тяжкої образи з боку потерпілого, стягуються судом при
постановленні вироку за позовом закладу охорони здоров’я, органу Міністерства фінансів
України або прокурора в порядку, передбаченому статтею 28 та частинами другою і третьою
статті 93 цього Кодексу.
( Частину другу статті 93-1 виключено на підставі Закону
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -набуває чинності з
29.06.2001 )
У разі, коли при постановленні вироку рішення про відшкодування коштів, витрачених на
стаціонарне лікування потерпілого, не було прийнято, стягнення їх провадиться в порядку
цивільного судочинства за позовом осіб, зазначених у частині першій цієї статті.
У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка
постраждала від злочинного діяння, в разі закриття кримінальної справи чи відмови у
порушенні справи за обставин, передбачених пунктами 3, 4, 6 частини першої статті 6, статтями
7, 7-2, 8, 9 і 10 цього Кодексу.
(Кодекс доповнено статтею 93-1 згідно із Законом N 3132-XII від
22.04.93, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III від21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
( ст.94 - ст.236-8 ( 1002-05 )
( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
