|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 838-XII
( 838-12 ) від 18.03.91 )
Стаття 14. Недоторканність особи
Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі судового рішення.
Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно позбавлений волі або
утримується під вартою понад строк, передбачений законом чи судовим вироком.
(Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84, із Законом N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з
29.06.2001)
Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого життя громадян, таємниці
листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та
рахунків
Громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не має права без законної
підстави увійти в житло проти волі осіб, які проживають в ньому.
Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних розмов і телеграфних
повідомлень, банківських вкладів та рахунків охороняються законом.
Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту на кореспонденцію і
виїмка її в поштово-телеграфних установах можуть провадитись тільки на підставах і в
порядку, встановлених цим Кодексом.
У разі наявності загрози вчинення насильства або інших протиправних дій щодо осіб,
взятих під захист, за письмовою заявою або письмовою згодою цих осіб може проводитися
прослуховування телефонних та інших розмов, візуальне спостереження із застосуванням або
без застосування звуко-, відеозапису, фото-і кінозйомки. (Частина четверта статті 14-1 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 965-IV від 19.06.2003)
Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, яка містить
банківську таємницю, здійснюється з письмового дозволу власника такої інформації або за
рішенням суду, крім випадків, передбачених Законом України “Про боротьбу з тероризмом”.
(Частина п’ята статті 14-1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 965-IV від 19.06.2003)
(Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV від13.01.2000, N 2922-III від 10.01.2002)
Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.
Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий
кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
(Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84)
Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і
судом
Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах рівності громадян перед
законом і судом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової і
національної належності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, місця
проживання та інших обставин.
(Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84)
Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність
Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.
При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть
покладатися на один і той же орган чи на одну і ту ж особу.
Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках, передбачених цим
Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або його представник.
Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник.
Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник, потерпілий, цивільний
позивач, цивільний відповідач та їх представники беруть участь у судовому засіданні як
сторони і користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх дослідженні та
доведенні їх переконливості перед судом.
Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання
сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.
Функція розгляду справи покладається на суд.
(Кодекс доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 2533-III від
21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
