|
|
 КОДЕКС ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
|
Стаття 10. Державний нагляд за торговельним мореплавством
Державний нагляд за торговельним мореплавством в Україні покладається на
Міністерство транспорту України, що здійснює контроль за дотриманням законодавства про
мореплавство і міжнародних договорів України щодо мореплавства, а також нагляд за станом
морських шляхів і загальне керівництво державною реєстрацією морських суден,
дипломуванням спеціалістів морського флоту, рятувальною і лоцманською службою.
Державний нагляд за безпекою мореплавства флоту рибної промисловості, дотриманням
міжнародних договорів України в галузі регулювання риболовства здійснює Міністерство
рибного господарства України.
Стаття 11. Тарифи
Тарифи на морське перевезення пасажирів і багажу в прибережному плаванні, а також
правила застосування цих тарифів затверджуються у порядку, встановленому чинним
законодавством України.
Стаття 12. Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства
Відведення землі та водного простору для торговельного мореплавства, а також
будівництва або будь-якої роботи в зоні дії навігаційного обладнання і морських шляхів
повинно бути
погоджено з Міністерством транспорту України та місцевими органами
влади і самоврядування.
Юридичні і фізичні особи, які порушили правила цієї статті, зобов’язані на вимогу
Міністерства транспорту України здійснити в зазначений ним термін за власний рахунок
знесення, перенесення або необхідні зміни будівель і споруд, що створюють перешкоди
судноплавству або дії засобів навігаційного обладнання.
ГЛАВА 2. СФЕРА ДІЇ КОДЕКСУ ТОРГОВЕЛЬНОГО
МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
Стаття 13. Застосування норм Кодексу торговельного мореплавства України
Правила цього Кодексу поширюються:
на морські судна — під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами,
водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи
міжнародними договорами України не встановлено інше;
на судна внутрішнього плавання — під час їх прямування морськими шляхами, а також
річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення
із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього
Кодексу.
Правила цього Кодексу, за винятком передбачених у ньому випадків, не поширюються на
судна, що плавають під військово-морським прапором України.
До морських військових перевезень правила цього Кодексу застосовуються в частині, не
передбаченій спеціальним законодавством, що регулює ці перевезення.
До перевезень у прямому змішаному і прямому водному сполученні, що здійснюються за
участю морського транспорту, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому
випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі
перевезення.
Стаття 14. Колізійні норми
Правила цього Кодексу, що містяться у зазначених нижче розділах і главах,
застосовуються:
1) у розділі II “Судно” (за винятком статті 40 цього Кодексу)
і в розділі III “Екіпаж судна" — до суден, що зареєстровані в
Україні;
2) у розділі IY “Морський порт" — до морських невійськових портів України;
3) у главі 3 “Морська лоцманська служба” розділу IY — до відносин, що виникають у
зв’язку з проведенням суден державними морськими лоцманами України на підходах до портів
України, в межах вод цих портів, а також між цими портами;
4) у главі 6 “Майно, що затонуло в морі” розділу IY — до відносин, що виникають у
зв’язку з затонулим майном у межах територіального моря і внутрішніх морських вод України;
5) у главі 7 “Морські протести” розділу IX — у разі, коли морський протест заявляється
нотаріусу або іншій посадовій особі; 6) у главі 1 “Межі відповідальності судновласника”
розділу Х — до судновласників, судна яких плавають під Державним прапором України.
Межі відповідальності судновласника та оператора ядерного судна, що плаває під
прапором іноземної держави, регулюються законом держави, під прапором якої плаває судно.
Якщо ці межі нижчі від установлених цим Кодексом, то під час розгляду спору про
відповідальність у суді або господарському суді України застосовуються положення цього
Кодексу;
7) у главі 2 “Привілейовані вимоги” розділу Х — у разі, коли спір розглядається в Україні;
8) у розділі XI “Претензії та позови" — у тому разі, коли відповідні відносини
регулюються правилами цього Кодексу.
Відносини за договорами морського перевезення вантажів, фрахтування судна на термін,
фрахтування судна без екіпажу, лізингу, буксирування, морського страхування регулюються
законодавством держави за згодою сторін, а за договором морського перевезення пасажира і
морського круїзу — також тим, що зазначено у пасажирському квитку.
У разі відсутності згоди сторін щодо застосування права відносини сторін регулюються
законодавством тієї держави, де заснована, має основне місце діяльності або постійного
перебування сторона, що є:
а) перевізником — у договорі морського перевезення і морського круїзу;
б) судновласником — у договорах фрахтування судна на термін і фрахтування судна без
екіпажу;
в) лізингодавцем — у договорі лізингу;
г) власником судна, що здійснює буксирування, — у договорі буксирування;
д) страховиком — у договорі морського страхування.
Сторони мають право відійти у договорі від правил цього Кодексу, що стосується
відповідного договору, якщо цими правилами не встановлено інше.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
