НАВІГАЦІЯ
ГОЛОВНА
КОДЕКСИ УКРАЇНИ
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ
НОВІ НАДХОДЖЕННЯ,ЗМІНИ
РЕГІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО
СЛОВНИК ЗАКОНОДАВЧИХ ТЕРМІНІВ
КУРСОВІ ТА РЕФЕРАТИ
РЕКЛАМА НА САЙТІ
КОНТАКТИ
Раскрутка сайта, Оптимизация сайта, Продвижение сайта, Реклама!
РЕКЛАМА
Скачать бесплатно
КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ


( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 ) { Iз змінами, внесеними згідно із Законами N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96
N 3559-IV ( 3559-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.302 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007 }

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

РОЗДIЛ I ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1 КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України 1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. 2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов’язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.
Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України Кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі й часі 1. До засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України. 2. Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.
Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування.
Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбування покарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання і відбування покарань, законності, справедливості, гуманізму, демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємної відповідальності держави і засудженого, диференціації та індивідуалізації виконання покарань, раціонального застосування примусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки, поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості в передбачених законом випадках у діяльності органів і установ виконання покарань.
Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби 1. Виправлення засудженого — процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. 2. Ресоціалізація — свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. 3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив. 4. Засоби виправлення і ресоціалізації засуджених застосовуються з урахуванням виду покарання, особистості засудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивів вчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбування покарання.
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru