|
|
 КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
|
Стаття 165. Обчислення іспитового строку
1. Iспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
2. Після закінчення іспитового строку засуджений, який виконав покладені на нього
обов’язки та не вчинив нового злочину, за поданням кримінально-виконавчої інспекції
звільняється судом від призначеного йому покарання, контроль за його поведінкою
припиняється і засуджений знімається з обліку в кримінально-виконавчій інспекції.
Стаття 166. Відповідальність осіб, звільнених від відбування покарання з
випробуванням
1. У разі ухилення засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням,
від виконання обов’язків, які покладені на нього судом, або порушення громадського порядку,
за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, кримінально-виконавча
інспекція застосовує до нього застереження у виді письмового попередження про скасування
звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення для відбування
призначеного покарання.
2. Якщо засуджений не виконує покладені на нього обов’язки або систематично вчинює
правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його
небажання стати на шлях виправлення, кримінально-виконавча інспекція вносить до суду
подання про скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням і направлення
засудженого для відбування призначеного покарання.
3. Невиконанням обов’язків вважається таке, коли засуджений не виконав хоч один з
обов’язків, які було покладено на нього судом.
4. Систематичним вчиненням правопорушень вважається вчинення засудженим трьох і
більше правопорушень, за які його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
5. Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчої інспекції в
призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та інші обставини, що
фактично позбавляють його можливості своєчасно прибути за викликом і які документально
підтверджені.
6. Особа, звільнена від відбування покарання з випробуванням, розшук якої оголошено у
зв’язку з ухиленням від відбування покарання, затримується і конвоюється органом внутрішніх
справ у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством.
ПРИКIНЦЕВI ПОЛОЖЕННЯ
1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2004 року.
2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:
Виправно-трудовий кодекс України від 23 грудня 1970 року (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1971 р., додаток до N 1, ст. 6) із змінами, внесеними до нього;
Закон Української РСР “Про затвердження Виправно-трудового кодексу Української РСР”
(Відомості Верховної Ради УРСР, 1971 р., N 1, ст. 6);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 19 травня 1971 року “Про порядок
введення в дію Виправно-трудового кодексу Української РСР” (Відомості Верховної Ради
УРСР, 1971 р., N 21, ст. 154);
Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року “Про
затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних
покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених” (Відомості
Верховної Ради УРСР, 1984 р., N 27, ст. 511);
Закон Української РСР “Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української
РСР “Про затвердження Положення про порядок і умови виконання в Українській РСР
кримінальних покарань, не зв’язаних із заходами виправно-трудового впливу на
засуджених” (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., N 51, ст. 1124).
3. Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим
Кодексом застосовуються у частині, що не суперечить цьому Кодексу.
4. До створення відповідних умов для функціонування кримінально-виконавчої інспекції
зберігається існуючий порядок обліку осіб, умовно-достроково звільнених від відбування
покарання, та здійснення контролю за їх поведінкою, але не довше ніж п’ять років після
набрання чинності цим Кодексом.
5. До законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і
установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького
складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України “Про
міліцію”, а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення,
передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
6. Кабінету Міністрів України у шестимісячний термін з дня опублікування цього
Кодексу:
подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законів України у
відповідність із цим Кодексом;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Кодексом;
відповідно до своєї компетенції забезпечити прийняття нормативно-правових актів,
передбачених цим Кодексом;
забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої
влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 11 липня 2003 року
N 1129-IV
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
