|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Розділ II ОСОБИ
Підрозділ 1 ФIЗИЧНА ОСОБА
Глава 4 ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ПРО ФIЗИЧНУ ОСОБУ
Стаття 24. Поняття фізичної особи
1. Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
Стаття 25. Цивільна правоздатність фізичної особи
1. Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні
особи.
2. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження.
У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої
дитини.
3. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов’язки
може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку.
4. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Стаття 26. Обсяг цивільної правоздатності фізичної особи
1. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов’язки.
2. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та
цим Кодексом.
3. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим
законом.
4. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією
України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам
суспільства.
5. Фізична особа здатна мати обов’язки як учасник цивільних відносин.
Стаття 27. Запобігання обмеженню можливості фізичної особи
мати цивільні права та обов’язки
1. Правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні
права та обов’язки, є нікчемним.
2. Правовий акт Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної
Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб не може
обмежувати можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та
обов’язки, крім випадків, коли таке обмеження передбачено Конституцією України.
Стаття 28. Iм’я фізичної особи
1. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям.
Iм’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені
та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона
належить.
2. При здійсненні окремих цивільних прав фізична особа відповідно до закону може
використовувати псевдонім (вигадане ім’я) або діяти без зазначення імені.
3. Iм’я фізичній особі надається відповідно до закону.
Стаття 29. Місце проживання фізичної особи
1. Місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення,
придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному
пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання,
за винятком обмежень, які встановлюються законом.
3. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце
проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або
місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров’я тощо, в якому вона
проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками
(усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років
визначається органом опіки та піклування або судом.
4. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її
батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження
навчального закладу чи закладу охорони здоров’я, в якому вона проживає.
5. Місцем проживання недієздатної особи є місце проживання її опікуна або
місцезнаходження відповідної організації, яка виконує щодо неї функції опікуна.
6. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Стаття 30. Цивільна дієздатність фізичної особи
1. Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може
керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе
цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для
себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх
невиконання.
2. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути
обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.
Стаття 31. Часткова цивільна дієздатність фізичної особи, яка
не досягла чотирнадцяти років
1. Фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:
1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.
Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи,
відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має
невисоку вартість;
2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої
діяльності, що охороняються законом.
2. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
