|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 44. Опіка над майном фізичної особи, яка визнана безвісно
відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої
невідоме
1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за
останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.
2. За заявою заінтересованої особи або органу опіки та піклування над майном фізичної
особи, місце перебування якої невідоме, опіка може бути встановлена нотаріусом до ухвалення
судом рішення про визнання її безвісно відсутньою.
3. Опікун над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, або фізичної
особи, місце перебування якої невідоме, приймає виконання цивільних обов’язків на її користь,
погашає за рахунок її майна борги, управляє цим майном в її інтересах.
4. За заявою заінтересованої особи опікун над майном фізичної особи, яка визнана
безвісно відсутньою, або фізичної особи, місце перебування якої невідоме, надає за рахунок
цього майна утримання особам, яких вони за законом зобов’язані утримувати.
5. Опіка над майном припиняється у разі скасування рішення суду про визнання фізичної
особи безвісно відсутньою, а також у разі появи фізичної особи, місце перебування якої було
невідомим.
Стаття 45. Скасування рішення суду про визнання фізичної особи
безвісно відсутньою
1. Якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з’явилася або якщо
одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що
постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або
іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно
відсутньою.
Стаття 46. Оголошення фізичної особи померлою
1. Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного
проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона
пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її
загибель від певного нещасного випадку, — протягом шести місяців.
2. Фізична особа, яка пропала безвісти у зв’язку з воєнними діями, може бути оголошена
судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням
конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього
строку, але не раніше спливу шести місяців.
3. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду
про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають
підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв’язку з воєнними діями,
може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
4. Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється Цивільним
процесуальним кодексом України (1501-06, 1502-06, 1503-06, 1504-06).
Стаття 47. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою
1. Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових
наслідків, які настають у разі смерті.
2. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати
протягом п’яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв’язку з відкриттям спадщини.
Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно,
накладає на нього заборону відчуження.
Стаття 48. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була
оголошена померлою
1. Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з’явилася або якщо одержано
відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що
постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої
заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
2. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право
вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та
безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна,
придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред’явника.
3. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов’язана повернути його,
якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка
була оголошена померлою, жива.
У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою,
відшкодовується вартість цього майна.
4. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з’явилася, перейшло у
власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване
ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.
Стаття 49. Акти цивільного стану
1. Актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов’язані з фізичною особою і
започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб’єктом
цивільних прав та обов’язків.
2. Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження,
набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку,
надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи
недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських
прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо.
3. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження,
громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.
4. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.
Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення
батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов’язковому
внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
{ Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2710-IV
( 2710-15 ) від 23.06.2005, N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Глава 5 ФIЗИЧНА ОСОБА — ПIДПРИЄМЕЦЬ
Стаття 50. Право фізичної особи на здійснення підприємницької
діяльності
1. Право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має
фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності
встановлюються Конституцією України та законом.
2. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної
реєстрації в порядку, встановленому законом.
Iнформація про державну реєстрацію фізичних осіб — підприємців є відкритою.
3. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши
відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є
підприємцем.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
