|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 86. Здійснення підприємницької діяльності
непідприємницькими товариствами та установами
1. Непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та
установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність,
якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були
створені, та сприяє її досягненню.
Стаття 87. Створення юридичної особи
1. Для створення юридичної особи її учасники (засновники)
розробляють установчі документи, які викладаються письмово і
підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не
встановлений інший порядок їх затвердження.
2. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або
засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
3. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта,
складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До
створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути
скасований засновником (засновниками).
4. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
Стаття 88. Вимоги до змісту установчих документів
1. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління
товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та
виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або
іншим законом.
2. У засновницькому договорі товариства визначаються зобов’язання учасників створити
товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству
майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені
цим Кодексом або іншим законом.
3. В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається
установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в
установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх
встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.
(Стаття 88 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2452-IV від
03.03.2005)
Стаття 89. Державна реєстрація юридичної особи
1. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані
державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального
ознайомлення.
2. Порушення встановленого законом порядку створення юридичної особи або
невідповідність її установчих документів закону є підставою для відмови у державній
реєстрації юридичної особи. Відмова у державній реєстрації з інших мотивів (недоцільність
тощо) не допускається.
3. Відмова у державній реєстрації, а також зволікання з її проведенням можуть бути
оскаржені до суду.
4. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму
юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та
представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
5. Зміни до установчих документів юридичної особи набирають чинності для третіх осіб з
дня їх державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, — з моменту повідомлення
органу, що здійснює державну реєстрацію, про такі зміни. Юридичні особи та їх учасники не
мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми
особами, які діяли з урахуванням цих змін.
Стаття 90. Найменування юридичної особи
1. Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її
організаційно-правову форму.
Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності.
Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
2. Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове)
найменування.
Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у
порядку, встановленому законом.
3. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до
єдиного державного реєстру.
4. У разі зміни свого найменування юридична особа крім виконання інших вимог,
встановлених законом, зобов’язана помістити оголошення про це в друкованих засобах масової
інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, та
повідомити про це всім особам, з якими вона перебуває у договірних відносинах.
5. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи.
Стаття 91. Цивільна правоздатність юридичної особи
1. Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну
правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише
людині.
2. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.
3. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких
встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).
4. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і
припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Стаття 92. Цивільна дієздатність юридичної особи
1. Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи,
які діють відповідно до установчих документів та закону.
Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами
та законом.
2. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та
обов’язків і здійснювати їх через своїх учасників.
3. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону
виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та
не перевищувати своїх повноважень.
У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва
юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя
особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
4. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи
установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо
представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній
особі.
Стаття 93. Місцезнаходження юридичної особи
1. Місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до
установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
(Стаття 93 в редакції Закону N 2452-IV від 03.03.2005)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
