|
|
 ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 31. Землі фермерського господарства
1. Землі фермерського господарства можуть складатися із:
а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як
юридичній особі;
б) земельних ділянок, що належать громадянам — членам фермерського господарства на
праві приватної власності;
в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах
оренди.
2. Громадяни — члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно
у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної
частки (паю).
Стаття 32.Приватизація земельних ділянок членами фермерських господарств
1. Громадянам України — членам фермерських господарств передаються безоплатно у
приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю)
члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.
2. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на
земельну частку (пай).
Стаття 33. Земельні ділянки особистих селянських господарств
1. Громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для
ведення особистого селянського господарства.
2. Iноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для
ведення особистого селянського господарства на умовах оренди.
3. Використання земель особистого селянського господарства здійснюється відповідно до
закону.
Стаття 34. Землі для сінокосіння і випасання худоби
1. Громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
2. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування можуть створювати на
землях, що перебувають у власності держави чи територіальної громади, громадські сіножаті і
пасовища.
Стаття 35. Земельні ділянки для садівництва
1. Громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати
безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або
колективного садівництва.
2. Iноземні громадяни та особи без громадянства можуть мати земельні ділянки для
ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди.
3. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для
закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а
також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
4. Землі загального користування садівницького товариства є його власністю. До земель
загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті
захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами та іншими об’єктами
загального користування.
5. Приватизація земельної ділянки громадянином — членом садівницького товариства
здійснюється без згоди на те інших членів цього товариства.
6. Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до
закону та статутів цих товариств.
Стаття 36. Земельні ділянки для городництва
1. Громадянам або їх об’єднанням із земель державної або комунальної власності можуть
надаватися в оренду земельні ділянки для городництва.
2. На земельних ділянках, наданих для городництва, закладання багаторічних плодових
насаджень, а також спорудження капітальних будівель і споруд не допускається.
3. На земельних ділянках, наданих для городництва, можуть бути зведені тимчасові
споруди для зберігання інвентарю та захисту від непогоди. Після закінчення строку оренди
зазначеної земельної ділянки побудовані тимчасові споруди підлягають знесенню власниками
цих споруд за їх рахунок.
Стаття 37.Право несільськогосподарських підприємств, установ та організацій на
землю
1. Приватні несільськогосподарські підприємства, установи та організації можуть
набувати у власність або оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для
ведення підсобного господарства.
2. Державні та комунальні несільськогосподарські підприємства, установи та організації
можуть набувати в оренду землі сільськогосподарського та іншого призначення для ведення
підсобного господарства.
Глава 6 Землі житлової та громадської забудови
Стаття 38. Визначення земель житлової та громадської забудови
До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах
населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських
будівель і споруд, інших об’єктів загального користування.
Стаття 39. Використання земель житлової та громадської забудови
Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до
генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-
господарського устрою з дотриманням державних стандартів і норм, регіональних та місцевих
правил забудови.
Стаття 40. Земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку,
господарських будівель і гаражного будівництва
Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого
самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні
ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і
гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом. Понад норму безоплатної
передачі громадяни можуть набувати у власність земельні ділянки для зазначених потреб за
цивільно-правовими угодами.
Стаття 41. Земельні ділянки житлово-будівельних (житлових) і гаражно-будівельних
кооперативів
1. Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням
органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для
житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в
оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
2. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати
земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
