|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 1231. Спадкування обов’язку відшкодувати майнову шкоду
(збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем
1. До спадкоємця переходить обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була
завдана спадкодавцем.
2. До спадкоємця переходить обов’язок відшкодування моральної шкоди, завданої
спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя.
3. До спадкоємця переходить обов’язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була
присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця.
4. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується
спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у
спадщину.
5. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір
відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими
порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Стаття 1232. Обов’язок спадкоємців відшкодувати витрати на
утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця
1. Спадкоємці зобов’язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них
або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
2. Витрати на утримання, догляд, лікування спадкодавця можуть бути стягнені не більш
як за три роки до його смерті.
Глава 85 СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАПОВIТОМ
Стаття 1233. Поняття заповіту
1. Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Стаття 1234. Право на заповіт
1. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
2. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не
допускається.
Стаття 1235. Право заповідача на призначення спадкоємців
1. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб,
незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших
учасників цивільних відносин.
2. Заповідач може без зазначення причин позбавити права на спадкування будь-яку особу
з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування.
3. Заповідач не може позбавити права на спадкування осіб, які мають право на
обов’язкову частку у спадщині. Чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову
частку у спадщині, встановлюється на час відкриття спадщини.
4. У разі смерті особи, яка була позбавлена права на спадкування, до смерті заповідача,
позбавлення її права на спадкування втрачає чинність. Діти (внуки) цієї особи мають право на
спадкування на загальних підставах.
Стаття 1236. Право заповідача на визначення обсягу спадщини,
що має спадкуватися за заповітом
1. Заповідач має право охопити заповітом права та обов’язки, які йому належать на
момент складення заповіту, а також ті права та обов’язки, які можуть йому належати у
майбутньому.
2. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
3. Якщо заповідач розподілив між спадкоємцями у заповіті лише свої права, до
спадкоємців, яких він призначив, переходить та частина його обов’язків, що є пропорційною до
одержаних ними прав.
4. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття
спадщини.
Стаття 1237. Право заповідача на заповідальний відказ
1. Заповідач має право зробити у заповіті заповідальний відказ.
2. Відказоодержувачами можуть бути особи, які входять, а також ті, які не входять до
числа спадкоємців за законом.
Стаття 1238. Предмет заповідального відказу
1. Предметом заповідального відказу може бути передання відказоодержувачеві у
власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить
до складу спадщини.
2. На спадкоємця, до якого переходить житловий будинок, квартира або інше рухоме або
нерухоме майно, заповідач має право покласти обов’язок надати іншій особі право
користування ними. Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим
або нерухомим майном зберігає чинність у разі наступної зміни їх власника.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншим рухомим або нерухомим
майном, одержане за заповідальним відказом, є таким, що не відчужується, не передається та не
переходить до спадкоємців відказоодержувача.
Право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане
відказоодержувачеві, не є підставою для проживання у них членів його сім’ї, якщо у заповіті не
зазначено інше.
3. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов’язаний
виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням
частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно.
4. Відказоодержувач має право вимоги до спадкоємця з часу відкриття спадщини.
Стаття 1239. Втрата чинності заповідальним відказом
1. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до
відкриття спадщини.
Стаття 1240. Право заповідача на покладення на спадкоємця
інших обов’язків
1. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового
характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми
здійснення ритуалу поховання.
2. Заповідач може зобов’язати спадкоємця до вчинення певних дій, спрямованих на
досягнення суспільно корисної мети.
Стаття 1241. Право на обов’язкову частку у спадщині
1. Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна
вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину
частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка).
Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням
відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне
значення.
2. До обов’язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої
обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має
право на обов’язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до
неї як до спадкоємця.
3. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має
право на обов’язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка
перевищує його обов’язкову частку.
(Стаття 1241 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2146-IV від
03.11.2004)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
