|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 1251. Посвідчення заповіту посадовою, службовою особою
органу місцевого самоврядування
1. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути
посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідного органу
місцевого самоврядування.
Стаття 1252. Посвідчення заповіту іншою посадовою, службовою
особою
1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному
закладі охорони здоров’я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та
інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем, його заступником з медичної частини або
черговим лікарем цієї лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а
також начальником госпіталю, директором або головним лікарем будинку для осіб похилого
віку та інвалідів.
2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що
ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.
3. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений
начальником цієї експедиції.
4. Заповіт військовослужбовця, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань,
установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса чи органу, що вчиняє нотаріальні
дії, а також заповіт робітника, службовця, члена їхніх сімей і члена сім’ї військовослужбовця
може бути посвідчений командиром (начальником) цих частини, з’єднання, установи або
закладу.
5. Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений
начальником місця позбавлення волі.
6. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником
слідчого ізолятора.
7. Заповіти осіб, зазначених у частинах першій — шостій цієї статті, посвідчуються при
свідках.
8. До заповітів, посвідчених посадовими, службовими особами, застосовуються
положення статті 1247 цього Кодексу.
9. Заповіти, посвідчені посадовими, службовими особами, визначеними у частинах
першій — шостій цієї статті, прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.
Стаття 1253. Посвідчення заповіту при свідках
1. На бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.
2. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252
цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов’язковою.
3. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю.
4. Свідками не можуть бути:
1) нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;
2) спадкоємці за заповітом;
3) члени сім’ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;
4) особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.
5. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на
ньому.
6. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Стаття 1254. Право заповідача на скасування та зміну заповіту
1. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт.
2. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт.
Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт
повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.
3. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач
склав перед ним.
4. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність
попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231 цього
Кодексу.
5. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни.
6. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто.
7. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому
цим Кодексом для посвідчення заповіту.
Стаття 1255. Таємниця заповіту
1. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична
особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини
розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни
заповіту.
Стаття 1256. Тлумачення заповіту
1. Тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими
спадкоємцями.
2. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до
статті 213 цього Кодексу.
Стаття 1257. Недійсність заповіту
1. Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з
порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.
2. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено,
що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
3. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком
недійсності іншої його частини.
4. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права
на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
