|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 173. Початок розгляду справи по суті
1. Розгляд справи по суті розпочинається доповіддю головуючого про зміст заявлених
вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання,
після чого з’ясовується, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги
позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору
до третейського суду.
2. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію
останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. Якщо позивач змінює
свої вимоги, головуючий пропонує викласти ці зміни у письмовій формі, встановленій для
позовної заяви. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з’ясовує, у якій саме
частині позов визнається.
Стаття 174. Відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем
1. Позивач може відмовитися від позову, а відповідач — визнати позов протягом усього
часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання
позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до
справи.
2. До ухвалення судового рішення у зв’язку з відмовою позивача від позову або визнанням
позову відповідачем суд роз’яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій,
перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у
повноваженнях на їх вчинення.
3. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у
справі.
4. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав
ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить
закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову
у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
5. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в
якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку
він представляє.
Стаття 175. Мирова угода сторін
1. Мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних
поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову.
2. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну
заяву. Якщо мирову угоду або повідомлення про неї викладено в адресованій суду письмовій
заяві сторін, ця заява приєднується до справи.
3. До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд
роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони,
який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення.
4. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття
провадження у справі.
5. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу
про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують
права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової
угоди і продовжує судовий розгляд.
6. Суд не визнає мирової угоди у справі, в якій одну із сторін представляє її законний
представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Стаття 176. Пояснення осіб, які беруть участь у справі
1. Після доповіді у справі суд заслуховує пояснення позивача та третьої особи, яка бере
участь на його стороні, відповідача та третьої особи, яка бере участь на його стороні, а також
інших осіб, які беруть участь у справі.
2. Якщо поряд із стороною, третьою особою у справі беруть участь їх представники, суд
після пояснень сторони, третьої особи заслуховує пояснення їх представників. За клопотанням
сторони, третьої особи пояснення може давати тільки представник. Особи, які звернулися до
суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, дають пояснення першими.
3. Якщо в справі заявлено кілька вимог, суд може зобов’язати сторони та інших осіб, які
беруть участь у справі, дати окремо пояснення щодо кожної з них.
4. Якщо сторони та інші особи, які беруть участь у справі, висловлюються нечітко або з їх
слів не можна дійти висновку про те, визнають вони обставини чи заперечують проти них, суд
може зажадати від цих осіб конкретної відповіді — “так” чи “ні”.
5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, можуть ставити питання один
одному.
6. Якщо у справі є письмові пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі,
головуючий оголошує зміст цих пояснень.
Стаття 177. Встановлення порядку з’ясування обставин справи та дослідження
доказів
1. Суд, заслухавши пояснення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлює
порядок з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і
заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.
2. Порядок дослідження доказів визначається судом залежно від змісту спірних
правовідносин і в разі потреби може бути змінений.
Стаття 178. Відмова від визнання обставин
1. Відмова від визнання в попередньому судовому засіданні обставин приймається судом,
якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що
має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або обставини визнано у
результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною.
2. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу.
3. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в
загальному порядку.
Стаття 179. Дослідження доказів
1. Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені
вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску
строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
2. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті,
досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.
Стаття 180. Порядок допиту свідків
1. Кожний свідок допитується окремо.
2. Свідки, які ще не дали показань, не можуть перебувати в залі судового засідання під час
розгляду справи.
3. Перед допитом свідка головуючий встановлює його особу, вік, рід занять, місце
проживання і стосунки із сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, роз’яснює
його права і з’ясовує, чи не відмовляється свідок із встановлених законом підстав від давання
показань.
4. Відмова від давання показань приймається судом шляхом постановлення ухвали.
5. Якщо перешкод для допиту свідка не встановлено, головуючий під розписку
попереджає свідка про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і
відмову від давання показань та приводить його до присяги: “Я, (ім’я, по батькові, прізвище),
присягаю говорити правду, нічого не приховуючи і не спотворюючи”.
6. Текст присяги підписується свідком. Підписаний свідком текст присяги та розписка
приєднуються до справи.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
