|
|
 ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 136. Право господарського відання
1. Право господарського відання є речовим правом суб’єкта підприємництва, який
володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником
(уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих
видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами.
2. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб’єктом
підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна
безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську
діяльність підприємства.
3. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону,
встановлені для захисту права власності. Суб’єкт підприємництва, який здійснює господарську
діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав
також від власника.
Стаття 137. Право оперативного управління
1. Правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб’єкта
господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним
власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської
діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником
майна (уповноваженим ним органом).
2. Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб’єктом
господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне
управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у
суб’єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно,
що використовується ним не за призначенням.
3. Право оперативного управління захищається законом відповідно до положень,
встановлених для захисту права власності.
( Статтю 138 виключено на підставі Закону N 2424-IV
( 2424-15 ) від 04.02.2005 )
Стаття 139. Майно у сфері господарювання
1. Майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи
нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у
діяльності суб’єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших
передбачених законом формах обліку майна цих суб’єктів.
2. Залежно від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської
діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.
3. Основними фондами виробничого і невиробничого призначення є будинки, споруди,
машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя,
господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством
до основних фондів.
4. Оборотними засобами є сировина, паливо, матеріали, малоцінні предмети та предмети,
що швидко зношуються, інше майно виробничого і невиробничого призначення, що віднесено
законодавством до оборотних засобів.
5. Коштами у складі майна суб’єктів господарювання є гроші у національній та іноземній
валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб’єктів з іншими суб’єктами, а
також фінансових відносин відповідно до законодавства.
6. Товарами у складі майна суб’єктів господарювання визнаються вироблена продукція
(товарні запаси), виконані роботи та послуги.
7. Особливим видом майна суб’єктів господарювання є цінні папери.
Стаття 140. Джерела формування майна суб’єктів господарювання
1. Джерелами формування майна суб’єктів господарювання є:
грошові та матеріальні внески засновників;
доходи від реалізації продукції (робіт, послуг);
доходи від цінних паперів;
капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об’єктів (комплексів), що належать
їм, придбання майна інших суб’єктів;
кредити банків та інших кредиторів;
безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян;
інші джерела, не заборонені законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
