|
|
 КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю |
Стаття 92. Порядок сплати або стягнення аліментів
Аліменти сплачуються в добровільному порядку особисто особою, яка зобов’язана
платити аліменти, або через власника або уповноважений ним орган за місцем її роботи чи
одержання нею пенсії, стипендії.
Добровільний порядок сплати аліментів не виключає права стягувача аліментів у будь-
який час звернутися з заявою про стягнення аліментів до суду.
Власник або уповноважений ним орган щомісяця відраховує аліменти з заробітної плати
(пенсії, допомоги, стипендії та ін.) платника аліментів на підставі його письмової заяви і
виплачує або переказує їх особі, вказаній у заяві, не пізніше триденного строку з дня,
встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії та інших сум. У той же строк
виплачуються або переказуються аліменти, стягувані на підставі рішення суду або постанови
народного судді.
При переході громадянина, з якого відраховуються аліменти за заявою, на іншу роботу
або зміни ним місця проживання відрахування аліментів провадиться на підставі знову поданої
ним заяви. Заборгованість за час несплати аліментів у цих випадках може бути відрахована з
боржника за його заявою або стягнута в судовому порядку.
Відрахування аліментів на підставі заяви особи, яка виявила бажання добровільно платити
аліменти, може провадитись і у випадках, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на
підставі заяви і виконавчих документів, перевищує половину належних боржникові заробітної
плати і прирівняних до неї платежів та видач, а також коли з боржника стягуються за рішенням
суду або постановою народного судді аліменти на дітей від іншої матері.
При виїзді громадянина, який зобов’язаний сплачувати аліменти, за кордон на постійне
місце проживання в держави, з якими Україна не має договорів про надання правової допомоги,
стягнення аліментів провадиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 92 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 8520-10 від
01.03.85, N 3546-11 від 10.02.87, Законами N 2488-12 від 23.06.92, N
11/96-ВР від 30.01.96)
Стаття 93. Визначення заборгованості по аліментах
Стягнення аліментів за виконавчим листом за минулий час може бути проведено не більш
як за трирічний строк, що передував пред’явленню виконавчого листа до стягнення.
У тих випадках, коли за виконавчим листом, пред’явленим до стягнення, відрахування
аліментів не провадилось у зв’язку з розшуком відповідача або якщо відповідач працював за
контрактом в іноземній державі, стягнення аліментів повинно провадитися за весь минулий
період.
Заборгованість по аліментах визначається, виходячи з фактичного заробітку (доходу),
одержаного відповідачем за час, протягом якого не провадилося стягнення. Якщо відповідач у
цей період не працював або якщо не будуть пред’явлені документи, які підтверджували б його
заробіток (доход), заборгованість визначається, виходячи із заробітку (доходу), одержуваного
на час стягнення заборгованості, а для осіб, які працювали за контрактом в іноземній
державі, — виходячи з розміру ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час
проведення розрахунків.
Розмір заборгованості по аліментах обчислюється державним виконавцем, а при наявності
спору питання про розмір заборгованості вирішується судом.
Стягнення заборгованості повинно провадитися незалежно від досягнення повноліття
особою, на утримання якої були присуджені аліменти.
(Стаття 93 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2056-III від
19.10.2000)
Стаття 94. Повне або часткове звільнення від сплати заборгованості по аліментах
Суд вправі за позовом особи, яка сплачує аліменти, звільнити її повністю або частково від
сплати заборгованості по аліментах, що утворилася, коли встановить, що несплата аліментів
мала місце внаслідок хвороби цієї особи або з інших поважних причин і що її матеріальне та
сімейне становище не дає можливості сплатити цю заборгованість.
Суд вправі також звільнити від сплати заборгованості, коли встановить, що вона
утворилась внаслідок непред’явлення виконавчого листа до виконання з вини особи, на користь
якої присуджені аліменти.
Глава 13 АЛІМЕНТНІ ОБОВ’ЯЗКИ ІНШИХ ЧЛЕНІВ СІМ’Ї ТА
РОДИЧІВ
Стаття 95. Інші особи, які зобов’язані утримувати неповнолітніх дітей
Обов’язок по утриманню неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо
батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів —
діда, бабу, брата, сестру, а також на вітчима і мачуху дитини й на осіб, які постійно виховували
дитину і утримували її як члена своєї сім’ї, подаючи їй систематичну матеріальну допомогу.
(Стаття 95 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2488-12 від
23.06.92)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
