|
|
 КОДЕКС УКРАЇНИ ПРО ШЛЮБ ТА СІМ’Ю |
Уряд Автономної Республіки Крим, обласні, Київська і Севастопольська міські державні
адміністрації у місячний термін з дня надходження інформації та в разі неможливості
усиновлення дітей, передачі їх під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ї громадян України
на території даної або будь-якої іншої області України зобов’язані передати цю інформацію до
Центру по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України для централізованого обліку.
За невиконання вимог, передбачених частинами першою, другою і третьою цієї статті,
надання недостовірних даних, а також за дії, пов’язані з приховуванням дитини від
усиновлення, передачі під опіку (піклування) чи на виховання в сім’ї громадян України,
керівники закладів, в яких перебувають, утримуються або виховуються діти, посадові особи
відповідних органів державної виконавчої влади Автономної Республіки Крим, областей, міст
Києва і Севастополя та органів місцевого самоврядування несуть відповідальність згідно з
чинним законодавством України.
(Кодекс доповнено статтею 102-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від
30.01.96)
Стаття 102-2. Облік дітей, які можуть бути усиновлені, та облік осіб, які бажають
усиновити дитину
Облік дітей, які можуть бути усиновлені, а також облік осіб, які бажають усиновити
дитину, ведеться відділами та управліннями районних, районних у містах Києві і Севастополі
державних адміністрацій, виконавчих комітетів міських, районних у містах Рад, на які
покладається безпосереднє ведення справ по опіці і піклуванню, Міністерством освіти
Автономної Республіки Крим, управліннями освіти обласних, Київської і Севастопольської
міських державних адміністрацій, а також Центром по усиновленню дітей при Міністерстві
освіти України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Облік іноземних громадян, які бажають усиновити дітей, ведеться виключно Центром по
усиновленню дітей при Міністерстві освіти України.
(Кодекс доповнено статтею 102-2 згідно із Законом N 11/96-ВР від
30.01.96)
Стаття 102-3. Недопустимість посередницької комерційної діяльності щодо
усиновлення дітей
Посередницька комерційна діяльність щодо усиновлення дітей, передачі їх під опіку
(піклування) чи на виховання в сім’ї громадян України або громадян інших держав
забороняється.
(Кодекс доповнено статтею 102-3 згідно із Законом N 11/96-ВР від
30.01.96)
Стаття 103. Усиновителі
Усиновителем може бути кожний повнолітній дієздатний громадянин. Між усиновителем
і усиновленою дитиною повинна бути різниця у віці не менше 15 років. За наявності поважних
причин цю різницю може бути скорочено під час розгляду заяви про усиновлення. У разі
усиновлення дітей родичами різниця у віці між усиновителями та усиновленими до уваги не
береться.
Не можуть бути усиновителями:
1) особи, позбавлені батьківських прав;
2) особи, які подали завідомо неправдиві документи щодо усиновлення;
3) особи, які бажають оформити усиновлення з метою отримання матеріальної чи іншої
вигоди;
4) особи, які були усиновителями, якщо з їх вини усиновлення було скасовано або визнано
недійсним;
5) особи, які перебувають на обліку у психоневрологічних та наркологічних диспансерах
або лікуються в зазначених установах;
6) особи, які на час усиновлення не мають постійного заробітку або інших установлених
законом видів доходу.
(Стаття 103 в редакції Закону N 11/96-ВР від 30.01.96)
Стаття 103-1. Особи, які мають переважне право на усиновлення
За наявності кількох осіб, які бажають усиновити одну й ту ж дитину, переважне право
надається:
1) родичам незалежно від місця їх проживання;
2) громадянам України;
3) особам, у сім’ї яких проживає дитина, яка усиновлюється;
4) особам, які усиновлюють двох або більше дітей (сестер, братів), не розриваючи
родинних зв’язків.
(Кодекс доповнено статтею 103-1 згідно із Законом N 11/96-ВР від
30.01.96)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
