|
|
 СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її
життя
1. Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї,
посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім’ї.
2. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між
батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при
вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також
спору щодо управління її майном.
3. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її
інтереси.
Стаття 172. Обов’язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
1. Дитина, повнолітні дочка, син зобов’язані піклуватися про батьків, проявляти про них
турботу та надавати їм допомогу.
2. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів
непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те
повноважень.
3. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків,
з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов’язаних із наданням
такого піклування.
Глава 14 ПРАВА БАТЬКIВ I ДIТЕЙ НА МАЙНО
Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
1. Батьки і діти, зокрема ті, які спільно проживають, можуть бути самостійними
власниками майна.
2. При вирішенні спору між батьками та малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно
проживають, щодо належності їм майна вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не
встановлено судом.
{ Частина друга статті 173 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання
та виховання
1. Майно, придбане батьками або одним із них для забезпечення розвитку, навчання та
виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти,
спортивне обладнання тощо), є власністю дитини.
Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
1. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів,
належить їм на праві спільної сумісної власності.
Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
1. Батьки зобов’язані передати у користування дитини майно, яке має забезпечити її
виховання та розвиток.
2. Права батьків та дітей на користування житлом, яке є власністю когось із них,
встановлюються законом.
Стаття 177. Управління майном дитини
1. Батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те
повноваження. Батьки зобов’язані дбати про збереження та використання майна дитини в її
інтересах.
Якщо малолітня дитина може самостійно визначити свої потреби та інтереси, батьки
здійснюють управління її майном, враховуючи такі потреби та інтереси.
(Частина перша статті 177 в редакції Закону N 2620-IV від
02.06.2005)
2. Батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування
вчиняти такі правочини щодо її майнових прав:
укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири;
видавати письмові зобов’язання від імені дитини;
відмовлятися від майнових прав дитини.
(Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом N 2620-IV від
02.06.2005)
3. Батьки мають право дати згоду на вчинення неповнолітньою дитиною правочинів,
передбачених частиною другою цієї статті, лише з дозволу органу опіки та піклування.
(Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом N 2620-IV від
02.06.2005)
4. Дозвіл органу опіки та піклування на вчинення правочинів щодо нерухомого майна
дитини надається в разі гарантування збереження її права на житло.
{ Статтю 177 доповнено частиною згідно із Законом N 524-V
( 524-16 ) від 22.12.2006 }
5. При вчиненні одним із батьків правочинів щодо майна малолітньої дитини вважається,
що він діє за згодою другого з батьків. Другий з батьків має право звернутися до суду з
вимогою про визнання правочину недійсним як укладеного без його згоди, якщо цей правочин
виходить за межі дрібного побутового.
На вчинення одним із батьків правочинів щодо транспортних засобів та нерухомого майна
малолітньої дитини повинна бути
письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. { Частину
п'яту статті 177 доповнено абзацом другим згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини протягом не менш як шість місяців,
не бере участі у вихованні та утриманні дитини або якщо місце його проживання невідоме,
правочини, зазначені в абзаці другому цієї частини, можуть бути вчинені без
його згоди. { Частину п'яту статті 177 доповнено абзацом третім
згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
6. Батьки вирішують питання про управління майном дитини спільно, якщо інше не
передбачено договором між ними. Спори, які виникають між батьками щодо управління
майном дитини, можуть вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
{ Частина шоста статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
7. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони
управляли, а також доходи від нього.
8. Неналежне виконання батьками своїх обов’язків щодо управління майном дитини є
підставою для покладення на них обов’язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та
повернути доходи, одержані від управління її майном.
(Частина статті 177 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2620-
IV від 02.06.2005)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
