|
|
 ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 107. Відновлення меж
1. Основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.
2. У разі неможливості виявлення дійсних меж їх встановлення здійснюється за
фактичним використанням земельної ділянки. Якщо фактичне використання ділянки
неможливо встановити, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.
3. У випадках, коли в такий спосіб визначення меж не узгоджується з виявленими
обставинами, зокрема з встановленими розмірами земельних ділянок, то межі визначаються з
урахуванням цих обставин.
Стаття 108. Спільне використання межових споруд
1. У випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою,
рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають
право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда
належить лише одному з сусідів.
2. Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами
спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди
несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому
існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
Стаття 109. Використання дерев, які стоять на межі земельних ділянок
1. Дерева, які стоять на межі суміжних земельних ділянок, а також плоди цих дерев
належать власникам цих ділянок у рівних частинах.
2. Кожен із сусідів має право вимагати ліквідувати дерева, які стоять на спільній межі.
Витрати на ліквідацію цих дерев покладаються на сусідів у рівних частинах.
3. Сусід, який вимагає ліквідації дерев, які стоять на спільній межі, повинен один нести
витрати на ліквідацію дерев, якщо інший сусід відмовляється від своїх прав на дерева.
4. Вимога на ліквідацію дерев (кущів) виключається, якщо вони служать межовими
знаками і залежно від обставин не можуть бути замінені іншими межовими знаками.
Глава 18 Обмеження прав на землю
Стаття 110. Поняття обмеження прав на земельну ділянку
1. На використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено
обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором.
2. Перехід права власності на земельну ділянку не припиняє встановленого обмеження
(обтяження).
Стаття 111. Обмеження прав на земельну ділянку
1. Право на земельну ділянку може бути обмежено законом або договором шляхом
встановлення:
а) заборони на продаж або інше відчуження певним особам протягом установленого
строку;
б) заборони на передачу в оренду (суборенду);
в) права на переважну купівлю у разі її продажу;
г) умови прийняття спадщини тільки визначеним спадкоємцем;
ґ) умови розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом
встановлених строків;
д) заборони на провадження окремих видів діяльності;
е) заборони на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього
виду нерухомого майна;
є) умови здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;
ж) умови додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;
з) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй
земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;
и) інших зобов’язань, обмежень або умов.
2. Обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації і діють
протягом терміну, встановленого законом або договором.
Стаття 112. Охоронні зони
1. Охоронні зони створюються:
а) навколо особливо цінних природних об’єктів, об’єктів культурної спадщини,
гідрометеорологічних станцій тощо з метою охорони і захисту їх від несприятливих
антропогенних впливів;
б) уздовж ліній зв’язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових
об’єктів для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також
зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об’єкти.
2. Правовий режим земель охоронних зон визначається законодавством України.
Стаття 113. Зони санітарної охорони
1. Зони санітарної охорони створюються навколо об’єктів, де є підземні та відкриті
джерела водопостачання, водозабірні та водоочисні споруди, водоводи, об’єкти оздоровчого
призначення та інші, для їх санітарно-епідеміологічної захищеності.
2. У межах зон санітарної охорони забороняється діяльність, яка може призвести до
завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і
водоочисним спорудам, водоводам, об’єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони
створені.
3. Правовий режим земель зон санітарної охорони визначається законодавством України.
Стаття 114. Санітарно-захисні зони
1. Санітарно-захисні зони створюються навколо об’єктів, які є джерелами виділення
шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму, вібрації, ультразвукових і
електромагнітних хвиль, електронних полів, іонізуючих випромінювань тощо, з метою
відокремлення таких об’єктів від територій житлової забудови.
2. У межах санітарно-захисних зон забороняється будівництво житлових об’єктів, об’єктів
соціальної інфраструктури та інших об’єктів, пов’язаних з постійним перебуванням людей.
3. Правовий режим земель санітарно-захисних зон визначається законодавством України.
Стаття 115. Зони особливого режиму використання земель
1. Зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових
об’єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до
законодавства України, для забезпечення функціонування цих об’єктів, збереження озброєння,
військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також
захисту населення, господарських об’єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних
лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об’єктах.
2. Уздовж державного кордону України встановлюється прикордонна смуга, у межах якої
діє особливий режим використання земель.
3. Розмір та правовий режим прикордонної смуги встановлюються відповідно до закону.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
