|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 254. Розгляд справи
1. Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника,
органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо
вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та
інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
2. Суд розглядає справу про усиновлення повнолітньої особи з обов’язковою участю
заявника (заявників), усиновлюваної особи, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд
визнає за потрібне допитати.
3. Для забезпечення таємниці усиновлення у випадках, встановлених Сімейним кодексом
України, суд розглядає справу в закритому судовому засіданні.
4. Суд перевіряє законність підстав для усиновлення, в тому числі наявність згоди
усиновлюваної дитини, якщо така згода є необхідною, або наявність згоди усиновлюваної
повнолітньої особи.
Стаття 255. Рішення суду
1. За результатами розгляду заяви про усиновлення суд ухвалює рішення.
2. У разі задоволення заяви суд зазначає у резолютивній частині рішення про усиновлення
дитини або повнолітньої особи заявником (заявниками).
3. За клопотанням заявника (заявників) суд вирішує питання про зміну імені, прізвища та
по батькові, дати і місця народження усиновленої дитини, про зміну імені, прізвища, по
батькові усиновленої повнолітньої особи, про запис усиновлювачів батьками.
4. Судові витрати, пов’язані з розглядом справи про усиновлення, відносяться на рахунок
заявника (заявників).
5. Якщо після ухвалення рішення про усиновлення, але до набрання ним законної сили
батьки дитини відкликали свою згоду на її усиновлення, суд скасовує своє рішення і поновлює
розгляд справи.
6. У разі відкликання заяви про усиновлення після ухвалення рішення про усиновлення,
але до набрання ним законної сили, суд скасовує своє рішення і залишає заяву без розгляду.
7. Усиновлення вважається здійсненим з дня набрання законної сили рішенням суду. Для
внесення змін до актового запису про народження усиновленої дитини або повнолітньої особи
копія рішення суду надсилається до органу державної реєстрації актів цивільного стану за
місцем ухвалення рішення, а у справах про усиновлення дітей іноземцями — також до
уповноваженого органу виконавчої влади.
Глава 6 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВСТАНОВЛЕННЯ
ФАКТIВ, ЩО МАЮТЬ ЮРИДИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Стаття 256. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення
1. Суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по
загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім’я, по батькові, місце і
час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім’ям, по батькові, прізвищем,
місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної
реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації
актів цивільного стану факту смерті.
2. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить
виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом
не визначено іншого порядку їх встановлення.
3. Справи про встановлення факту належності особі паспорта,
військового квитка, квитка про членство в об’єднанні громадян, а
також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів
цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не
підлягають.
Стаття 257. Підсудність
1. Заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до
суду за місцем її проживання.
Стаття 258. Зміст заяви
1. У заяві повинно бути зазначено:
1) який факт заявник просить встановити та з якою метою;
2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей
факт;
3) докази, що підтверджують факт.
2. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка
про неможливість відновлення втрачених документів.
Стаття 259. Зміст рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення
1. У рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету
його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
2. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної
реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою
документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених
документів.
Глава 7 РОЗГЛЯД СУДОМ СПРАВ ПРО ВIДНОВЛЕННЯ ПРАВ
НА ВТРАЧЕНI ЦIННI ПАПЕРИ НА ПРЕД’ЯВНИКА ТА ВЕКСЕЛI
Стаття 260. Підсудність
1. Особа, яка втратила цінний папір на пред’явника або вексель, може звернутися до суду
із заявою про визнання їх недійсними і про відновлення її прав на втрачений цінний папір.
2. Заява подається до суду за місцезнаходженням емітента цінного папера на пред’явника
або за місцем платежу за векселем.
Стаття 261. Зміст заяви
1. У заяві до суду про визнання втраченого цінного папера на пред’явника або векселя
недійсним та відновлення прав на них повинно бути зазначено:
1) ім’я і місце проживання заявника, найменування та місцезнаходження юридичної
особи-заявника;
2) обставини, за яких втрачено цінний папір на пред’явника або вексель;
3) повну і точну назву емітента втраченого цінного папера на пред’явника і його
реквізити, а для векселя — вид, номер бланку, суму векселя, дату і місце складання, строк та
місце платежу, найменування векселедавця та інших, відомих заявнику, зобов’язаних за
векселем осіб, а також першого векселедержателя.
Стаття 262. Ухвала суду до судового розгляду
1. Суд, одержавши заяву, своєю ухвалою постановляє:
1) зробити публікацію про виклик держателя втраченого цінного папера на пред’явника
або векселя до суду;
2) заборонити здійснювати будь-які операції за втраченим цінним папером на пред’явника
або за векселем.
2. Ухвала надсилається емітенту втраченого цінного папера на пред’явника. У справі про
визнання недійсним втраченого векселя та відновлення прав на нього ухвала суду надсилається
негайно зобов’язаним за векселем особам, якщо їх адреси відомі суду, а також, якщо строк
платежу за векселем не настав, на адресу всіх нотаріусів відповідного нотаріального округу, на
території якого знаходиться місце платежу за векселем. При пред’явленні векселя нотаріусу для
вчинення протесту, щодо якого постановлено ухвалу, якою заборонено будь-які операції за
ним, нотаріус зобов’язаний повідомити відповідний суд про пред’явлення такого векселя для
вчинення протесту.
3. З дати постановлення ухвали суду зупиняється перебіг усіх строків щодо обігу
втраченого цінного папера на пред’явника або векселя, встановлених законодавством про обіг
векселів.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
