|
ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 208. Наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним
1. Якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка
завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін — у
разі виконання зобов’язання обома сторонами — в доход держави за рішенням суду стягується
все одержане ними за зобов’язанням, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої
сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій
стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе
одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на
відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
2. У разі визнання недійсним зобов’язання з інших підстав кожна із сторін зобов’язана
повернути другій стороні все одержане за зобов’язанням, а за неможливості повернути
одержане в натурі — відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності
зобов’язання не передбачені законом.
Глава 23 ВИЗНАННЯ СУБ’ЄКТА ПIДПРИЄМНИЦТВА БАНКРУТОМ
Стаття 209. Неспроможність суб’єкта підприємництва
1. У разі нездатності суб’єкта підприємництва після настання встановленого строку
виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною громадою або
державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб’єкт (боржник)
відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу визнається неспроможним.
2. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані
судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної
процедури вважається банкрутством.
3. Суб’єктом банкрутства (далі — банкрутом) може бути лише суб’єкт підприємницької
діяльності. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства.
(Частина третя статті 209 із змінами, внесеними згідно із Законом N
2424-IV від 04.02.2005)
4. Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються
додаткові вимоги та гарантії права власності Українського народу.
Стаття 210. Кредитори неплатоспроможних боржників
1. Кредиторами неплатоспроможних боржників є суб’єкти, зазначені в частині першій
статті 209 цього Кодексу, які мають підтверджені відповідно до законодавства вимоги до
боржника щодо грошових зобов’язань, включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або
частково забезпечені заставою. Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників
користуються також визначені законом органи справляння податків, зборів (обов’язкових
платежів).
2. У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше
кредиторів, вони утворюють збори (комітет) кредиторів відповідно до вимог закону.
Стаття 211. Заходи щодо запобігання банкрутству суб’єктів підприємництва
1. Засновники (учасники) суб’єкта підприємництва, власник майна, органи державної
влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах
своїх повноважень зобов’язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству.
2. Власники майна державного (комунального) або приватного підприємства, засновники
(учасники) суб’єкта підприємництва, що виявився неплатоспроможним боржником, кредитори
та інші особи в межах заходів щодо запобігання банкрутству вказаного суб’єкта можуть подати
йому фінансову допомогу в розмірі, достатньому для погашення його зобов’язань перед
кредиторами, включаючи зобов’язання щодо сплати податків, зборів (обов’язкових платежів),
та відновлення платоспроможності цього суб’єкта (досудова санація).
3. Подання фінансової допомоги боржнику передбачає його обов’язок взяти на себе
відповідні зобов’язання перед особами, які подали допомогу, в порядку, встановленому
законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |