|
|
 ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 187. Укладання господарських договорів за рішенням суду
1. Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним
замовленням, або договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону та в інших
випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Iнші переддоговірні спори можуть бути
предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони
зобов’язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними
попереднього договору.
2. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного
спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду
не визначено інше.
Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не
допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна
надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у
двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її
розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі
неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу,
заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим
або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання
чинності не встановлено за рішенням суду.
Глава 21 ЦIНИ I ЦIНОУТВОРЕННЯ У СФЕРI ГОСПОДАРЮВАННЯ
Стаття 189. Ціна у господарських зобов’язаннях
1. Ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції
(робіт, послуг), яку реалізують суб’єкти господарювання.
2. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у
гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній
валюті за згодою сторін.
3. Суб’єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні
ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни — граничні рівні цін або граничні відхилення
від державних фіксованих цін.
4. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними
контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються
відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.
Стаття 190. Вільні ціни
1. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які
встановлено державні ціни.
2. Вільні ціни визначаються суб’єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у
внутрішньогосподарських відносинах — також за рішенням суб’єкта господарювання.
Стаття 191. Державні та комунальні ціни
1. Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на ресурси, що справляють
визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, а також на продукцію та послуги, що
мають суттєве соціальне значення для населення. Перелік зазначених ресурсів, продукції,
послуг затверджує Кабінет Міністрів України.
2. Відповідно до закону державні ціни встановлюються також на продукцію (послуги)
суб’єктів господарювання — природних монополістів. Переліки видів продукції (послуг)
зазначених суб’єктів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
3. Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів
Державного бюджету України.
4. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та
послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
