|
|
 ГОСПОДАРСЬКИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 195. Передача (делегування) прав у господарських зобов’язаннях
1. Управнений суб’єкт господарського зобов’язання, якщо інше не передбачено законом,
може передати другій стороні, за її згодою, належні йому за законом, статутом чи договором
права на одержання майна від третьої особи з метою вирішення певних питань щодо управління
майном або делегувати права для здійснення господарсько-управлінських повноважень.
Передачу (делегування) таких прав може бути зумовлено певним строком.
2. Акт передачі прав вважається чинним з дня одержання повідомлення про це
зобов’язаною стороною, а акт делегування господарсько-управлінських повноважень іншому
суб’єкту — з дня офіційного опублікування цього акта.
3. Передача (делегування) прав тягне за собою обов’язок суб’єкта, який одержав у
результаті такої передачі (делегування) додаткові повноваження, вирішувати відповідне до цих
повноважень коло господарських питань та нести відповідальність за наслідки рішень, що ним
приймаються.
Стаття 196. Виконання господарських зобов’язань, у яких беруть участь кілька
управнених або кілька зобов’язаних суб’єктів
1. У разі якщо в господарському зобов’язанні беруть участь кілька управнених або кілька
зобов’язаних суб’єктів, кожний з управнених суб’єктів має право вимагати виконання, а
кожний із зобов’язаних суб’єктів повинен виконати зобов’язання відповідно до частки цього
суб’єкта, визначеної зобов’язанням.
2. У разі якщо це передбачено законодавством або договором, зобов’язання повинно
виконуватися солідарно. При солідарному виконанні господарських зобов’язань
застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено
законом.
Стаття 197. Місце виконання господарського зобов’язання
1. Господарське зобов’язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом,
господарським договором, або місцем, яке визначено змістом зобов’язання.
2. У разі якщо місце виконання зобов’язання не визначено, зобов’язання повинно бути
виконано:
за зобов’язаннями, змістом яких є передача прав на будівлю або земельну ділянку, іншого
нерухомого майна — за місцезнаходженням будівлі чи земельної ділянки, іншого нерухомого
майна;
за грошовими зобов’язаннями — за місцезнаходженням (місцем проживання) управненої
сторони на момент виникнення зобов’язання, або за її новим місцезнаходженням (місцем
проживання) за умови, що управнена сторона своєчасно повідомила про нього зобов’язану
сторону; (Абзац третій частини другої статті 197 із змінами, внесеними згідно із Законом N
2452-IV від 03.03.2005)
за іншими зобов’язаннями — за місцезнаходженням (місцем проживання) зобов’язаної
сторони, якщо інше не передбачено законом. (Абзац четвертий частини другої статті 197 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 2452-IV від 03.03.2005)
3. У разі відсутності управненої сторони, ухилення її від прийняття виконання або іншого
прострочення нею виконання зобов’язана сторона за грошовим зобов’язанням має право внести
належні з неї гроші або передати за зобов’язанням цінні папери до депозиту нотаріальної
контори, яка повідомляє про це управнену сторону. Внесення грошей (цінних паперів) до
депозиту нотаріальної контори вважається виконанням зобов’язання.
Стаття 198. Виконання грошових зобов’язань
1. Платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах,
здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не
встановлено законом.
2. Грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і
підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті
лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між
собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в
іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
3. Відсотки за грошовими зобов’язаннями учасників господарських відносин
застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
