|
|
 КОДЕКС ТОРГОВЕЛЬНОГО МОРЕПЛАВСТВА УКРАЇНИ
|
Стаття 113. Відмова служби регулювання руху суден від надання послуг судну
Якщо капітан судна, що проводиться за допомогою служби регулювання руху суден, не
дотримується рекомендацій лоцмана — оператора служби регулювання руху суден, то лоцман
має право відмовитися від продовження радіолокаційного проведення судна, що обов’язково
фіксується за допомогою технічних засобів. Проте і після відмови від радіолокаційного
проведення судна лоцман-оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний залишитися
на зв’язку з судном, і якщо капітану будуть потрібні відомості, необхідні для безпечного
плавання, лоцман-оператор служби регулювання руху суден зобов’язаний подати їх.
Якщо капітан зажадає, щоб лоцман-оператор служби регулювання руху суден поновив
радіолокаційне проведення судна, його вимога має задовольнитися.
Стаття 114. Відповідальність служби регулювання руху суден за аварії
Відповідальність за аварії, що сталися з вини лоцмана-оператора служби регулювання
руху суден, несе відповідний порт, у підпорядкуванні якого перебуває служба регулювання
руху суден.
Ця відповідальність обмежується розміром аварійного фонду служби регулювання руху
суден, що утворюється з 10 відсотків відрахувань від сум зборів, що надійшли в календарному
році, який передував аварії.
Стаття 115. Оплата послуг служби регулювання руху суден
Із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір,
порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за
погодженням з Міністерством економіки України.
Капітан судна, який звернувся до служби регулювання руху суден за послугами, а потім
відмовився від них, зобов’язаний повністю сплатити належний за затребувані послуги збір.
ГЛАВА 5. МОРСЬКЕ АГЕНТУВАННЯ
Стаття 116. Агентування суден
У морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника
діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за
винагороду зобов’язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.
Плата за послуги агентських організацій всіх форм власності встановлюється
Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.
При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені
судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те
уповноважила і якщо судновласник не заперечує.
( Частину четверту статті 116 виключено на підставі Закону
N 3370-IV ( 3370-15 ) від 19.01.2006 )
Стаття 117. Права та обов’язки морського агента
Морський агент виконує формальності та дії, пов’язані з прибуттям, перебуванням і
відходом судна, допомагає капітану судна у налагодженні контактів з службами порту,
місцевими органами державної виконавчої влади, в організації постачання і обслуговування
судна в порту, оформляє митні документи та документи на вантаж, інкасує суми фрахту та інші
суми для оплати вимог судновласника, що виникають з договору перевезення, сплачує за
розпорядженням судновласника і капітана судна суми, пов’язані з перебуванням у порту,
залучає вантажі для морських ліній, здійснює збір фрахту, експедирування вантажу, наймання
екіпажів для роботи на суднах, виступає від імені вантажовласника, а також договірною
стороною учасників перевезення вантажів у прямому змішаному сполученні.
Морський агент зобов’язаний:
а) здійснювати добросовісно свою діяльність відповідно до інтересів судновласника або
іншого довірителя і звичайної практики морського агентування;
б) діяти в межах своїх повноважень;
в) не передавати здійснення своїх функцій іншій особі (суб’єкту), якщо тільки він не був
уповноважений на це своїм довірителем.
Стаття 118. Обов’язки судновласника або іншого довірителя
Судновласник або інший довіритель зобов’язані:
а) надавати морському агенту кошти, достатні для здійснення його функцій;
б) відшкодовувати морському агенту будь-які витрати, зроблені ним від їх імені або за їх
згодою;
в) нести відповідальність за наслідки будь-яких дій морського агента в межах його
повноважень.
У разі обмеження довірителем звичайних повноважень морського агента будь-яка угода,
укладена ним з третьою особою, яка діяла добросовісно, є дійсною і обов’язковою для
довірителя, якщо тільки третій особі не було відомо про таке обмеження.
Стаття 119. Припинення договору морського агентування
Договір морського агентування, укладений на визначений термін, припиняється після
його закінчення, якщо умовами договору не передбачено інше.
Якщо договір морського агентування укладено на невизначений термін, то кожна із сторін
вправі розірвати договір за наявності серйозних причин, які підтверджують його невиконання,
сповістивши другу сторону про це не пізніше ніж за три місяці з часу, коли їй стало відомо про
такі причини.
ГЛАВА 6. МАЙНО, ЩО ЗАТОНУЛО В МОРІ
Стаття 120. Поняття майна, що затонуло в морі і сфера застосування
Майном, що затонуло, як визначає ця глава, є судна або інші плавучі засоби, що зазнали
катастрофи, будь-які споруди, здатні здійснювати плавання, літальні апарати, їх уламки,
обладнання, вантажі та інші предмети незалежно від того, знаходяться вони на плаву чи під
поверхнею води, опустилися на дно чи викинуті на мілководдя або на берег.
Правила цієї глави застосовуються щодо підняття, віддалення або знищення майна, що
затонуло у межах внутрішніх вод або територіального моря України.
До суден, що затонули у відкритому морі, а також до вантажів та речей, що знаходяться
на них, застосовується законодавство держави, під прапором якої плавало судно.
Правила цієї глави не застосовуються щодо:
а) підняття, віддалення або знищення військового майна;
б) підняття майна культурного характеру, археологічного або історичного значення.
Підняття, віддалення або знищення майна, переліченого у підпунктах “а” і “б” частини
четвертої цієї статті, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Якщо таке майно затонуло на акваторії морського порту, організація, відповідальна за
підняття, віддалення або знищення цього майна, відповідно до чинного законодавства України
повинна погодити свої дії з керівництвом порту.
Стаття 121. Право на майно, що затонуло
Право на майно, що затонуло у внутрішніх водах або у територіальному морі України, а
також відносини, що виникають у зв’язку з цим майном, визначаються чинним законодавством
України.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
