|
|
 ЗЕМЕЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 119. Набуття права на земельну ділянку за давністю користування
(набувальна давність)
1. Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною
ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав
на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого
самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір
цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених цим Кодексом.
2. Передача земельної ділянки у власність або у користування громадян на підставі
набувальної давності здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом.
Стаття 120. Перехід права на земельну ділянку при переході права на будівлю і
споруду
1. При переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку
або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування — на
підставі договору оренди.
2. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці,
право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
3. У разі переходу права власності на будинок або його частину від однієї особи до іншої
за договором довічного утримання право на земельну ділянку переходить на умовах, на яких
вона належала попередньому власнику.
4. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну
ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не
передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
5. При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб,
які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування
земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.
Стаття 121. Норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам
1. Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель
державної або комунальної власності в таких розмірах:
а) для ведення фермерського господарства — в розмірі земельної частки (паю), визначеної
для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної,
міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної,
міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної
частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності
сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки
(паю) визначається як середній по району;
б) для ведення особистого селянського господарства — не більше 2,0 гектара;
в) для ведення садівництва — не більше 0,12 гектара;
г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд
(присадибна ділянка) у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в
містах — не більше 0,10 гектара;
ґ) для індивідуального дачного будівництва — не більше 0,10 гектара;
д) для будівництва індивідуальних гаражів — не більше 0,01 гектара.
2. Розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення
особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на
місцевості) земельної частки (паю).
Стаття 122. Повноваження органів виконавчої влади та органів місцевого
самоврядування по наданню земельних ділянок юридичним особам у постійне
користування
1. Сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування
юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для
всіх потреб.
2. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним
особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.
3. Районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель
державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст
районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених
частиною сьомою цієї статті; { Пункт "б" частини третьої статті
122 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV ( 3404-15 )
від 08.02.2006 }
в) будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади
району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків,
визначених частиною
сьомою цієї статті. { Пункт "в" частини третьої статті 122 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 3404-IV ( 3404-15 ) від
08.02.2006 }
4. Обласні державні адміністрації надають земельні ділянки на їх території із земель
державної власності у постійне користування юридичним особам у межах міст обласного
значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами
третьою, сьомою цієї статті.
5. Київська та Севастопольська міські державні адміністрації надають земельні ділянки із
земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах їх територій
для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
6. Рада міністрів Автономної Республіки Крим надає земельні ділянки із земель державної
власності у постійне користування юридичним особам у межах міст республіканського
(Автономної Республіки Крим) значення та за їх межами для всіх потреб, крім випадків,
визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.
7. Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у
постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149, 150 цього
Кодексу.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
