|
КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
Стаття 113. Порядок оплати часу простою, а також при освоєнні нового виробництва
(продукції)
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин
тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства,
працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра,
інших посадових осіб.
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я
працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з
його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Час простою з вини працівника не оплачується.
На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним
орган може провадити робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не
більш як шість місяців.
(Стаття 113 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від
27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 1356-XIV від 24.12.99)
Стаття 114. Збереження заробітної плати при переведенні на іншу постійну
нижчеоплачувану роботу і переміщенні
При переведенні працівника на іншу постійну нижчеоплачувану роботу за працівником
зберігається його попередній середній заробіток протягом двох тижнів з дня переведення.
У тих випадках, коли в результаті переміщення працівника (частина друга статті 32)
зменшується заробіток з не залежних від нього причин, провадиться доплата до попереднього
середнього заробітку протягом двох місяців з дня переміщення.
(Стаття 114 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від
27.05.88)
Стаття 115. Строки виплати заробітної плати
Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені
колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не
перевищує шістнадцяти календарних днів.
У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або
неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж
за три дні до початку відпустки.
(Стаття 115 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10 від
29.07.81; Законом N 263/95-ВР від 05.07.95; в редакції Закону N
357/96-ВР від 10.09.96)
Стаття 116. Строки розрахунку при звільненні
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства,
установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не
працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після
пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні
працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово
повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або
уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк
виплатити не оспорювану ним суму.
(Стаття 116 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3248-IV від
20.12.2005)
Стаття 117. Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні
В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому
працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх
розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній
заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або
уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі,
коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника
частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по
суті спору.
( Частину третю статті 117 виключено на підставі Закону
N 3248-IV ( 3248-15 ) від 20.12.2005 )
( Стаття 117 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3248-IV
( 3248-15 ) від 20.12.2005 )
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |