|
|
 МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 265. Права та обов’язки митного органу під час здійснення контролю
правильності визначення митної вартості товарів
Митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно
з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із
застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після
закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України
товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості
товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний
кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов’язкових платежів
визначається Кабінетом Міністрів України.
Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви,
документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.
Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча,
ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або
комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов’язати декларанта
визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.
(Глава 46 в редакції Закону N 3269-IV від 22.12.2005)
Глава 47 МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ МИТНОЇ ВАРТОСТI
ТОВАРIВ, ЯКI IМПОРТУЮТЬСЯ В УКРАЇНУ, ТА ПОРЯДОК ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Стаття 266. Методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну
Визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими
методами:
1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
4) на основі віднімання вартості;
5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
6) резервного.
Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які
імпортуються (вартість операції).
Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті
267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з
метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог
статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть
здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її
конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну,
відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою
оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному з
продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті
272 цього Кодексу вартість товарів.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може
бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть
застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість
визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього
Кодексу.
Стаття 267. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які
імпортуються (вартість операції)
Митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції,
тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на
експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що
була фактично сплачена або підлягає сплаті, — це загальна сума всіх платежів, які були
здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця
та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов’язаних з продавцем осіб. Такі
платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей,
акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних
документів тощо). Термін “ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті” стосується
тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не
пов’язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі
об’єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за
оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була
фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, які є платою
покупця своєму агентові за надання послуг, пов’язаних з представництвом його інтересів за
кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість контейнерів, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними
товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов’язаних з
пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижченаведених товарів та послуг, якщо вони
поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для
використання у зв’язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів,
якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які
увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі
виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні
матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення,
ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва
оцінюваних товарів;
3) роялті та ліцензійні платежі, які стосуються оцінюваних товарів та які покупець
повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі
платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені
платежі можуть включати платежі, які стосуються патентів, знаків для товарів і послуг та
авторських прав. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не
повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані
товари;
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
