|
|
 КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
|
Глава 13 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДI ОБМЕЖЕННЯ ВОЛI
Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі
1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як
правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх постійного місця
проживання до засудження.
2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані
сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених.
3. Управління (відділи) Державного департаменту України з питань виконання покарань в
Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з
органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів.
Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання
1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування
покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає
засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня
одержання припису засуджений зобов’язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути
туди відповідно до вказаного в приписі строку.
2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до
обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених
до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до
місця відбування покарання.
3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389
Кримінального кодексу України, направляються виправною колонією чи кримінально-
виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому частинами
першою і другою цієї статті.
4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у
встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінально-виконавчої
інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку
слідування до місця відбування покарання.
У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримінально-виконавчої інспекції
направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для
засуджених до позбавлення волі.
5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх
справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після
затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку,
встановленому для засуджених до позбавлення волі.
Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі
1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у
виправному центрі.
2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72 Кримінального кодексу
України, зараховується час попереднього ув’язнення під вартою, а також час слідування під
вартою до виправного центру.
Стаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі
1. Засуджені до обмеження волі мають право:
носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грішми без
обмежень;
відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі, одержувати
короткострокові побачення без обмежень, а тривалі побачення — до трьох діб один раз на
місяць.
2. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі виправного центру за
обставин, передбачених законом для осіб, засуджених до позбавлення волі, а також з інших
поважних причин у таких випадках:
за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу захворювання чи лікування за
наявності відповідного медичного висновку;
для складання іспитів у навчальному закладі;
за викликом судових і слідчих органів — на період провадження слідства чи дізнання;
для попереднього вирішення питань трудового і побутового влаштування після
звільнення — строком до семи діб, без урахування часу на дорогу;
у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які потребують присутності
засудженого.
3. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов’язані:
виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру, які стосуються порядку
відбування призначеного покарання;
сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією виправного центру;
постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом, залишати його межі лише
за спеціальним дозволом адміністрації цього центру, проживати за особистим посвідченням,
яке видається взамін паспорта;
проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.
Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком
допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з цього
питання виносить вмотивовану постанову.
4. Засудженим до обмеження волі забороняється:
доставляти і зберігати на території, де вони проживають, предмети, вироби і речовини,
перелік яких визначений нормативно-правовими актами Державного департаменту України з
питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів, виробів і речовин у засудженого
вони підлягають вилученню і зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються, гроші, цінності та
інші речі за рішенням суду можуть бути передані в доход держави. Про вилучення предметів,
виробів і речовин посадовою особою виправного центру складається протокол;
вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги чи
інші одурманюючі засоби.
5. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, а також приміщення, в
яких вони проживають, можуть піддаватися обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі,
що надійшли, — огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з сім’ями,
провадяться за наявності встановлених законом підстав, за вмотивованим рішенням суду.
Жиле приміщення, де проживає засуджений, може відвідуватися, як правило, в денний час
уповноваженими працівниками виправного центру.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
