|
|
 КРИМIНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ
|
6. Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у
виді обмеження волі і мають сім’ї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за
постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сім’ями.
Ці особи зобов’язані від одного до чотирьох разів на тиждень з’являтися у виправний
центр для реєстрації.
7. Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть проживати із своїми сім’ями в
орендованих квартирах або придбавати житло в межах території виправного центру.
8. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана інвалідом першої або другої
групи або досягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча
інспекція вносить до суду подання про звільнення такої особи від відбування покарання.
9. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі і нагляду за засудженими
визначаються нормативно-правовими актами Державного департаменту України з питань
виконання покарань.
Стаття 60. Умови праці засуджених до обмеження волі
1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві
виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях
усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою.
2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за
винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу.
3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу місцевість, може
здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом
за погодженням з адміністрацією виправного центру.
4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят
п’ять відсотків загальної суми заробітку.
Стаття 61. Обов’язки адміністрації виправного центру
1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз’яснює порядок і умови
відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує
додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання; здійснює нагляд і
заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими
соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення;
здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення.
2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими
актами Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Стаття 62. Обов’язки власника підприємства, установи, організації або
уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі
1. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем
роботи засуджених до обмеження волі зобов’язаний забезпечити їх залучення до суспільно
корисної праці з урахуванням стану здоров’я та, за можливістю, спеціальності, організовувати
первинну професійну підготовку і створити необхідні побутові умови.
2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин
власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов’язаний
негайно повідомити адміністрацію виправного центру.
3. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де
працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків:
звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримінальним кодексом
України ;
переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в установу чи організацію або
для дальшого відбування покарання до іншого виправного центру;
набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що відбуває покарання у виді
обмеження волі, засуджена до позбавлення волі;
неможливість виконання даної роботи за станом здоров’я.
Стаття 63. Медичне обслуговування засуджених до обмеження волі
1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах
організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону
здоров’я органами і закладами охорони здоров’я.
2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком
обслуговування населення органами охорони здоров’я.
Стаття 64. Матеріально-побутове забезпечення засуджених до обмеження волі
1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним
спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продукти харчування і речове майно
придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути
меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються
засудженими на загальних підставах.
2. Засудженим, які не працюють у зв’язку із захворюванням, а також з причин, від них не
залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та
комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного
центру.
3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров’я,
забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах.
4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи
організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним
відшкодуванням.
5. Iз засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість
харчування, наданого їм за встановленими нормами.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
