|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
Стаття 237-1. Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної
шкоди
Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику
провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань,
втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації
свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
(Кодекс доповнено статтею 237-1 згідно із Законом N 1356-XIV від
24.12.99)
Стаття 238. Задоволення грошових вимог
При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату
працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час
виконання нижчеоплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право
винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
(Стаття 238 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 1616-09 від
24.12.76; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92)
( Статтю 238-1 виключено на підставі Закону N 2134-12
від 18.02.92 )
Стаття 239. Обмеження повороту виконання рішень по трудових спорах
У разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших
виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді,
коли скасоване рішення грунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або
поданих ним підроблених документах.
З цих же підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм відповідно до
раніше прийнятого рішення комісії по трудових спорах при повторному розгляді спору.
(Стаття 239 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4617-10 від
24.01.83; Законом N 2134-12 від 18.02.92)
( Статтю 240 виключено на підставі Закону N 871-12
від 20.03.91 )
Стаття 240-1. Прийняття рішень органом, що розглядає трудові спори, у разі
неможливості поновлення працівника на роботі внаслідок припинення діяльності
підприємства, установи, організації
У разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого
порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації
підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язує
ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого
підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках — правонаступника), виплатити
працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який
розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40
цього Кодексу. На такого працівника поширюються пільги і компенсації, передбачені статтею
49-3 цього Кодексу для вивільнюваних працівників, а його зайнятість забезпечується
відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”. (Кодекс доповнено статтею 240-1
згідно із Законом N 6/95-ВР від 19.01.95)
( Статтю 241 виключено на підставі Закону N 871-12
від 20.03.91 )
Стаття 241-1. Обчислення строків, передбачених цим Кодексом
Строки виникнення і припинення трудових прав та обов’язків обчислюються роками,
місяцями, тижнями і днями.
Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року
строку.
Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця
строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що
відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця.
Строк, обчислюваний тижнями, закінчується у відповідний день тижня.
Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з
якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або
неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
(Кодекс доповнено статтею 241-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95)
( Статтю 242 виключено на підставі Закону N 2134-12
від 18.02.92 )
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
