|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
2) молодих спеціалістів, які закінчили вищий навчальний заклад і в установленому
порядку направлені на роботу на дане підприємство, в установу, організацію;
3) вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до трьох років або дитину-інваліда, а
одиноких матерів — при наявності дитини віком до чотирнадцяти років;
4) виборних працівників після закінчення строку повноважень;
5) працівників, яким надано право поворотного прийняття на роботу;
6) інших осіб, з якими власник або уповноважений ним орган відповідно до чинного
законодавства зобов’язаний укласти трудовий договір.
(Стаття 232 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1616-09 від
24.12.76, N 6237-10 від 21.12.83; Законами N 2134-12 від 18.02.92, N
3632-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 762-IV від
15.05.2003, N 1096-IV від 10.07.2003)
Стаття 233. Строки звернення до районного, районного у місті, міського чи
міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів
Працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до
районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли
він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про
звільнення — в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі
трудової книжки.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду
з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з
працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється
строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду
вищестоящого органу або прокурора.
(Стаття 233 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4617-10 від
24.01.83, N 6237-10 від 21.12.83, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N
871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92, N 2620-III від
11.07.2001, N 762-IV від 15.05.2003)
Стаття 234. Поновлення судом строків, пропущених з поважних причин
У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу,
районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
(Стаття 234 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3866-08 від
05.06.75, N 5938-11 від 27.05.88, Законом N 762-IV від 15.05.2003)
Стаття 235. Поновлення на роботі та зміна формулювання причин звільнення
У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу
працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий
спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір,
одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного
прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за
один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини
працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього
заробітку за весь час вимушеного прогулу.
У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не
відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення
працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов’язаний змінити
формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням
чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо
неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало
працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає
рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на
умовах, передбачених частиною другою цієї статті.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу
працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу
роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному
виконанню.
(Стаття 235 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 3866-08 від
05.06.75; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 2134-12 від 18.02.92)
Стаття 236. Оплата вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про
поновлення на роботі працівника
У разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу,
який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або
переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому
середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
(Стаття 236 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від
18.02.92)
Стаття 237. Покладення матеріальної відповідальності на службову особу, винну в
незаконному звільненні або переведенні працівника
Суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні
працівника на іншу роботу, обов’язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі,
організації у зв’язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання
нижчеоплачуваної роботи. Такий обов’язок покладається, якщо звільнення чи переведення
здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав
виконання рішення суду про поновлення на роботі.
(Стаття 237 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2134-12 від
18.02.92)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
