|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 376. Самочинне будівництво
1. Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним
будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена
для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними
порушеннями будівельних норм і правил.
2. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не
набуває права власності на нього.
3. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду
визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй
відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під
уже збудоване нерухоме майно.
4. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права
власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на
його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню
особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
5. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право
власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших
осіб.
6. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на
будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем)
земельної ділянки, на якій воно розміщене.
7. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або
порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом
відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити
рішення, яким зобов’язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну
перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює)
будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає
знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила
(здійснює) самочинне будівництво, зобов’язана відшкодувати витрати, пов’язані з приведенням
земельної ділянки до попереднього стану.
Стаття 377. Право на земельну ділянку при придбанні житлового
будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній
1. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право
власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у
розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір
земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину
земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину
земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
2. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій
у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією
частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх
обслуговування.
Стаття 378. Припинення права власності на земельну ділянку
1. Право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у
випадках, встановлених законом.
Глава 28 ПРАВО ВЛАСНОСТI НА ЖИТЛО
Стаття 379. Поняття житла
1. Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та
придатні для постійного проживання в них.
Стаття 380. Житловий будинок як об’єкт права власності
1. Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог,
встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у
ній проживання.
Стаття 381. Садиба як об’єкт права власності
1. Садибою є земельна ділянка разом з розташованими на ній житловим будинком,
господарсько-побутовими будівлями, наземними і підземними комунікаціями, багаторічними
насадженнями.
2. У разі відчуження житлового будинку вважається, що відчужується вся садиба, якщо
інше не встановлено договором або законом.
Стаття 382. Квартира як об’єкт права власності
1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для
постійного у ньому проживання.
2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на
праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції
будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині
квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для
забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які
розташовані у житловому будинку.
Стаття 383. Права власника житлового будинку, квартири
1. Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для
власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і не має права використовувати
його для промислового виробництва.
2. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій
йому для використання як єдиного цілого, — за умови, що ці зміни не призведуть до порушень
прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать
санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Стаття 384. Права житлово-будівельного (житлового)
кооперативу та їх членів на квартиру в будинку кооперативу
1. Будинок, споруджений або придбаний житлово-будівельним (житловим) кооперативом,
є його власністю.
2. Член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і
користування, а за згодою кооперативу — і розпоряджання квартирою, яку він займає в
будинку кооперативу, якщо він не викупив її.
3. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її
власником.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
