|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника не є обов’язковою,
виконується без нього.
Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням його
обов’язків.
Захисник зобов’язаний не перешкоджати встановленню істини в справі шляхом вчинення
дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка чи потерпілого до відмови від показань або до дачі
завідомо неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі висновку чи дачі завідомо
неправдивого висновку, іншим чином сфальсифікувати докази у справі або затягнути
розслідування чи судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися встановленого
порядку при розслідуванні та судовому розгляді справи.
Після допуску до участі в справі захисник — адвокат вправі відмовитися від виконання
своїх обов’язків лише у випадках:
1) коли є обставини, які згідно зі статтею 61 цього Кодексу виключають його участь у
справі;
2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи некомпетентністю.
Документи, пов’язані з виконанням захисником його обов’язків при участі в справі не
підлягають огляду, розголошенню чи вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без
його згоди.
(Стаття 48 в редакції Закону N 3780-XII від 23.12.93; із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1381-XIV від 13.01.2000, в редакціїЗакону N 2533-III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 49. Потерпілий
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову
шкоду.
Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому особа, яка провадить
дізнання, слідчий і суддя виносять постанову, а суд Д ухвалу.
Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати показання у справі.
Потерпілий і його представник мають право: подавати докази; заявляти клопотання;
знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах,
в яких досудове слідство не провадилося, Д після призначення справи до судового розгляду;
брати участь у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка
провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали
суду і постанови народного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення
безпеки.
У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право під час судового розгляду
особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати
участь у судових дебатах.
У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть потерпілого, права, передбачені
цією статтею, мають його близькі родичі.
(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84, Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від
21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 50. Цивільний позивач
Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство, установа чи організація, які
зазнали матеріальної шкоди від злочину і пред’явили вимогу про відшкодування збитків
відповідно до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи про відмову в
цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд Д ухвалу.
Цивільний позивач або його представник мають право: подавати докази; заявляти
клопотання; брати участь у судовому розгляді; просити орган дізнання, слідчого і суд про
вжиття заходів до забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов;
ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у справах,
в яких досудове слідство не провадилось, Д після призначення справи до судового розгляду;
заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і
суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного
позову, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
Цивільний позивач зобов’язаний на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора і суду
пред’являти всі необхідні документи, зв’язані з заявленим позовом.
(Стаття 50 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84, Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від
21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 51. Цивільний відповідач
Як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків, опікунів, піклувальників або
інших осіб, а також підприємства, установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями обвинуваченого. Про притягнення як
цивільного відповідача особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд
Д ухвалу.
Цивільний відповідач або його представник має право:
заперечувати проти пред’явленого позову; давати пояснення по суті
пред’явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання;
ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного
позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в
яких досудове слідство не провадилося, Д після призначення справи до
судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти
відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і
ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за
наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки. (Стаття 51
із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від 16.04.84,
Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2533-III від 21.06.2001 —
набуває чинності з 29.06.2001)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
