|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 52. Представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача
Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача можуть бути
адвокати, близькі родичі, законні представники, а також інші особи за постановою особи, яка
провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду.
Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є підприємство, установа чи
організація, то представниками їх інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те
особи.
Зазначені в цій статті представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси
яких вони представляють.
Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві
Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі наявності реальної загрози
їх життю, здоров’ю, житлу чи майну мають право на забезпечення безпеки.
Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних підстав мають:
1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала
участь у виявленні, запобіганні, припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому;
2) потерпілий або його представник у кримінальній справі;
3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні представники;
4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники у справі про
відшкодування шкоди, завданої злочином;
5) свідок;
6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий;
7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах 1-6 цієї статті, якщо шляхом
погроз або інших протиправних дій щодо них робляться спроби вплинути на учасників
кримінального судочинства.
Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи повідомлення про загрозу
безпеці особи, зазначеної у частині другій цієї статті, зобов’язані перевірити цю заяву
(повідомлення) і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках — негайно
прийняти рішення про застосування або відмову в застосуванні заходів безпеки. Відповідно до
свого рішення вони приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для виконання
органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця постанова чи ухвала є обов’язковою
для виконання зазначеними органами.
Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки, встановлює перелік необхідних
заходів і способів їх реалізації, керуючись при цьому конкретними обставинами і необхідністю
усунення існуючої загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила користування
майном або документами, виданими з метою забезпечення безпеки, повідомляється особа, взята
під захист.
У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині
другій цієї статті, відомостей про злочин орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя в
порядку, передбаченому статтями 94, 98 і 99 цього Кодексу, приймає рішення про порушення
чи відмову в порушенні кримінальної справи або про передачу заяви (повідомлення) за
належністю.
Про прийняте рішення заявнику негайно надсилається повідомлення.
Орган, який здійснює заходи безпеки, письмово інформує орган дізнання, слідчого,
прокурора, суд або суддю, у провадженні якого перебуває кримінальна справа, про вжиті
заходи та їх результати.
(Кодекс доповнено статтею 52-1 згідно із Законом N 1381-XIV від
13.01.2000)
Стаття 52-2. Права і обов’язки осіб, щодо яких здійснюються заходи безпеки
Особи, взяті під захист, мають право:
1) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх скасування;
2) знати про застосування щодо них конкретних заходів безпеки;
3) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду застосування додаткових
заходів безпеки або скасування здійснюваних заходів;
4) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які забезпечують безпеку, до відповідного
органу вищого рівня, прокурора або суду.
Особи, взяті під захист, зобов’язані:
1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні вимоги органів, які здійснюють
заходи безпеки;
2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок погрози або протиправних
дій щодо них;
3) поводитися з майном та документами, виданими їм у тимчасове користування органом,
який забезпечує безпеку, згідно з установленими законодавством правилами.
(Кодекс доповнено статтею 52-2 згідно із Законом N 1381-XIV від
13.01.2000)
Стаття 52-3. Нерозголошення відомостей про особу, щодо якої здійснюються заходи
безпеки
Нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може забезпечуватися шляхом
обмеження відомостей про неї в матеріалах перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також
протоколах слідчих дій та судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (суддя),
прийнявши рішення про застосування заходів безпеки, виносить мотивовану постанову, ухвалу
про заміну прізвища, імені, по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у
процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні прізвище, ім’я, по батькові
(рік, місяць і місце народження, сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце
проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу, яка перебуває під
захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі) про заміну анкетних даних. Ця постанова
(ухвала) до матеріалів справи не додається, а зберігається окремо в органі, у провадженні якого
перебуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи, взятої під захист, на псевдонім з
матеріалів справи вилучаються протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено
достовірні відомості про цю особу, і зберігаються окремо, а до матеріалів справи додаються
копії цих документів із заміною справжнього прізвища на псевдонім.
Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є інформацією з обмеженим
доступом. На документи, що містять таку інформацію, не поширюються правила, передбачені
частиною другою статті 48, статтями 217-219 і 255 цього Кодексу.
(Кодекс доповнено статтею 52-3 згідно із Законом N 1381-XIV від
13.01.2000, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III від21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
