|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
4) свідок, який відповідно до статті 52-3 цього Кодексу дає показання під псевдонімом, —
щодо дійсних даних про його особу;
5) особа, яка має відомості про дійсні дані про свідка, який відповідно до статті 52-3 цього
Кодексу дає показання під псевдонімом — щодо цих даних.
Відмовитися давати показання як свідки мають право:
1) члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого,
підсудного;
2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів,
усиновленого, усиновителя у вчиненні злочину.
Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної
недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв — без згоди
дипломатичного представника.
Дізнавач, слідчий, прокурор і суд перед допитом осіб, зазначених у частинах 1 і 2 цієї
статті, зобов’язані роз’яснити їм право відмовитись давати показання, про що зазначається в
протоколі допиту чи в протоколі судового засідання.
(Стаття 69 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84, Законом N 3780-XII від 23.12.93, в редакції Закону N 2533III від 21.06.2001 — набуває чинності з 29.06.2001)
Стаття 69-1. Права свідка
Свідок має право:
1) давати показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, і
користуватися допомогою перекладача;
2) заявляти відвід перекладачу;
3) знати у зв’язку з чим і у якій справі він допитується;
4) власноручно викладати свої показання в протоколі допиту;
5) користуватися нотатками і документами при дачі показань у тих випадках, коли
показання стосуються будь-яких розрахунків та інших даних, які йому важко тримати в пам’яті;
6) відмовитися давати показання щодо себе, членів сім’ї та близьких родичів;
7) знайомитися з протоколом допиту і клопотати про внесення до нього змін, доповнень і
зауважень, власноручно робити такі доповнення і зауваження;
8) подавати скарги прокурору на дії дізнавача і слідчого;
9) одержувати відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для дачі показань.
У разі наявності відповідних підстав свідок має право на забезпечення безпеки шляхом
застосування заходів, передбачених законом і в порядку, передбаченому статтями 52-1 — 52-5
цього Кодексу.
(Кодекс доповнено статтею 69-1 згідно із Законом N 1381-XIV від
13.01.2000)
Стаття 70. Обов’язки свідка
Особа, викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок,
зобов’язана з’явитися в зазначені місце і час і дати правдиві показання про відомі їй обставини
в справі.
Якщо свідок не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор або суд
мають право застосувати привід через органи внутрішніх справ в порядку, передбаченому
статтями 135 і 136 цього Кодексу.
У випадку, передбаченому в частині 2 цієї статті, суд вправі також накласти на свідка
грошове стягнення до половини мінімального розміру заробітної плати. Питання про грошове
стягнення вирішується судом у судовому засіданні при розгляді справи, по якій свідок
викликався. Воно може бути вирішено в іншому судовому засіданні з викликом цього свідка.
Його неявка без поважних причин не перешкоджає розглядові питання про накладення
грошового стягнення.
(Стаття 70 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X від16.04.84, N 8627-X від 20.03.85, Законом N 2857-12 від 15.12.92)
Стаття 71. Відповідальність свідка
За дачу завідомо неправдивих показань свідок несе кримінальну відповідальність за
статтею 384 Кримінального кодексу України.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання свідок
несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України
про адміністративні правопорушення, а за відмову дати показання про відомі обставини в
справі Д за статтею 385 Кримінального кодексу України.
(Стаття 71 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X від16.04.84, N 9166-XI від 04.05.90, Законом N 2670-III від 12.07.2001)
Стаття 72. Показання потерпілого
Потерпілий зобов’язаний з’явитися за викликом особи, яка провадить дізнання, слідчого,
прокурора і суду.
Потерпілий може бути допитаний про обставини, які підлягають встановленню по даній
справі, в тому числі про факти, що характеризують особу обвинуваченого або підозрюваного,
та його взаємовідносини з ними. Не можуть бути доказами повідомлені потерпілим дані,
джерело яких невідоме.
Якщо потерпілий не з’явиться без поважних причин, орган дізнання, слідчий, прокурор
або суд мають право застосувати привід у порядку, передбаченому статтями 135 і 136 цього
Кодексу. За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання
потерпілий несе відповідальність відповідно за частиною 1 статті 185-3 або статтею 185-4
Кодексу України про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивих
показань Д за статтею 384 Кримінального кодексу України.
(Стаття 72 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X від16.04.84, N 9166-XI від 04.05.90, Законом N 2670-III від 12.07.2001)
Стаття 73. Показання підозрюваного
Підозрюваний вправі давати показання з приводу обставин, що стали підставою для його
затримання або застосування запобіжного заходу, а також з приводу всіх інших відомих йому
обставин по справі.
Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може
бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю
доказів, що є в справі.
(Стаття 73 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
