|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 74. Показання обвинуваченого
Обвинувачений вправі давати показання по пред’явленому йому обвинуваченню, а також
з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі.
Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають
перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення
лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.
(Стаття 74 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 117-VIII від30.08.71)
Стаття 75. Висновок експерта
Експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при
провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
Як експерт може бути викликана будь-яка особа, що має необхідні знання для дачі
висновку з досліджуваних питань. Питання, які ставляться експертові, і його висновок по них
не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.
Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. У разі
необхідності в справі може бути призначено декількох експертів, які дають загальний висновок.
Коли експерти не дійшли згоди, то кожний з них складає свій висновок окремо.
Висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є
обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідних постанові, ухвалі,
вироку.
Якщо експертиза буде визнана неповною або не досить ясною, може бути призначена
додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експертові.
Коли висновок експерта буде визнано необгрунтованим чи таким, що суперечить іншим
матеріалам справи або інакше викликає сумніви в його правильності, може бути призначена
повторна експертиза, яка доручається іншому експертові або іншим експертам.
Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від
обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами в справі.
Стаття 76. Обов’язкове призначення експертизи
Експертиза призначається обов’язково:
1) для встановлення причин смерті;
2) для встановлення тяжкості і характеру тілесних ушкоджень;
3) для визначення психічного стану підозрюваного або обвинуваченого при наявності в
справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;
4) для встановлення статевої зрілості потерпілої в справах про злочини, передбачені
статтею 155 Кримінального кодексу України;
5) для встановлення віку підозрюваного або обвинуваченого, якщо це має значення для
вирішення питання про його кримінальну відповідальність і якщо про це немає відповідних
документів і неможливо їх одержати.
(Стаття 76 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР від 27.06.61,
Законом N 2670-III від 12.07.2001)
Стаття 77. Обов’язки і права експерта
Особа, яка призначена експертом, зобов’язана з’явитися за викликом і дати правильний
висновок на поставлені запитання.
За злісне ухилення від явки до суду, до органів досудового слідства або дізнання експерт
несе відповідальність відповідно за частиною 2 статті 185-3 або статтею 185-4 Кодексу України
про адміністративні правопорушення, а за дачу завідомо неправдивого висновку або за відмову
без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків Д відповідно за статтями
384 чи 385 Кримінального кодексу України.
Експерт має право: ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються експертизи;
порушувати клопотання про представлення нових матеріалів, необхідних для дачі висновку; з
дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або суду бути присутнім при
провадженні допитів та інших слідчих дій і задавати особам, що допитуються, запитання, які
стосуються експертизи, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.
Якщо питання, поставлене перед експертом, виходить за межі його компетенції або якщо
надані йому матеріали недостатні для дачі висновку, експерт у письмовій формі повідомляє
орган, що призначив експертизу, про неможливість дати висновок.
(Стаття 77 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 9166-XI від04.05.90, Законами N 1381-XIV від 13.01.2000, N 2670-III від
12.07.2001)
Стаття 78. Речові докази
Речовими доказами є предмети, які були знаряддям вчинення злочину, зберегли на собі
сліди злочину або були об’єктом злочинних дій, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним
шляхом, і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення
винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності.
(Стаття 78 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84)
Стаття 79. Зберігання речових доказів
Речові докази повинні бути уважно оглянуті, по можливості сфотографовані, докладно
описані в протоколі огляду і приєднані до справи постановою особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора або ухвалою суду. Речові докази зберігаються при справі, за винятком
громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або
передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації.
При передачі справи від одного органу дізнання чи досудового слідства до іншого,
направленні справи прокуророві чи до суду, а так само при передачі справи з одного суду до
іншого речові докази передаються разом із справою.
В окремих випадках речові докази можуть бути до вирішення справи в суді повернуті їх
володільцям, якщо це можливо без шкоди для успішного провадження в справі.
(Стаття 79 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від16.04.84)
Стаття 80. Строки зберігання речових доказів
Речові докази зберігаються до набрання вироком законної сили або до закінчення строку
оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
