|
|
 КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
{ У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках
замінено словами “посадова особа” у відповідних відмінках
згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 }
{ У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках
замінено словами “Автономна Республіка Крим” у
відповідних відмінках згідно із Законом
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 }
{ У тексті Кодексу слова "попереднє слідство", "попереднього
слідства”, “попереднє”, “попереднього” замінено відповідно
словами “досудове слідство”, “досудового слідства”,
"досудове", "досудового" згідно із Законом N 2670-III
( 2670-14 ) від 12.07.2001 }
Розділ 1 ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Глава 1 ОСНОВНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу України
Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є визначення порядку
провадження у кримінальних справах.
(Стаття 1 в редакції Закону N 2857-XII від 15.12.92)
Стаття 2. Завдання кримінального судочинства
Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і
юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів,
викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто
вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
(Стаття 2 в редакції Закону N 2857-XII від 15.12.92)
Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону
Провадження в кримінальних справах на території України здійснюється за правилами
цього Кодексу незалежно від місця вчинення злочину.
При провадженні в кримінальній справі застосовується кримінально-процесуальний
закон, який діє відповідно під час дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.
Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах про злочини іноземних
громадян, за винятком осіб, які користуються правом дипломатичної недоторканості. Норми
цього Кодексу застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.
(Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X від
16.04.84)
Стаття 4. Обов’язок порушити кримінальну справу і розкрити злочин
Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов’язані в межах своєї компетенції порушити
кримінальну справу в кожному випадку виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених
законом заходів до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і до їх
покарання.
Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше ніж на підставах і
в порядку, встановлених законом
Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку,
встановлених законом.
Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в кримінальній справі
Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю:
1) за відсутністю події злочину;
2) за відсутністю в діянні складу злочину;
( Пункт 3 частини першої статті 6 виключено на підставі
Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
4) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування покарання за вчинене діяння, а
також в зв’язку з помилуванням окремих осіб;
5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно небезпечного діяння
одинадцятирічного віку;
6) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у справах, які порушуються
не інакше як за скаргою потерпілого, крім випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27
цього Кодексу; 7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути порушено не
інакше як за його скаргою, крім випадків, коли прокуророві надано право порушувати справи і
при відсутності скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);
8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для
реабілітації померлого або відновлення справи щодо інших осіб за нововиявленими
обставинами;
9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що набрав законної сили, або
ухвала чи постанова суду про закриття справи з тієї ж підстави;
10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора
про закриття справи по тому ж обвинуваченню;
11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова
органу дізнання, слідчого, прокурора.
( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )
Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті, виявляються в стадії судового
розгляду, суд доводить розгляд справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї
статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках, передбачених пунктом 4, Д
обвинувальний вирок із звільненням засудженого від покарання.
Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 цієї статті, не допускається, якщо
обвинувачений проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі продовжується в
звичайному порядку.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
