|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 412. Припинення права користування земельною
ділянкою для сільськогосподарських потреб
1. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб
припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку, на який було надано право користування;
3) викупу земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю.
2. Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути
припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Глава 34 ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ
ЗЕМЕЛЬНОЮ ДIЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ
Стаття 413. Підстави виникнення права користування чужою
земельною ділянкою для забудови
1. Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для
будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і
будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту.
2. Право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути відчужене
землекористувачем або передаватися у порядку спадкування.
3. Право користування чужою земельною ділянкою для забудови може бути встановлено
на визначений або на невизначений строк.
Стаття 414. Права та обов’язки власника земельної ділянки,
наданої для забудови
1. Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право на одержання плати за
користування нею.
Якщо на земельній ділянці збудовані промислові об’єкти, договором може бути
передбачено право власника земельної ділянки на одержання частки від доходу
землекористувача.
2. Власник земельної ділянки має право володіти, користуватися нею в обсязі,
встановленому договором із землекористувачем.
Перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права
власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Стаття 415. Права та обов’язки землекористувача
1. Землекористувач має право користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому
договором.
2. Землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній
ділянці, переданій йому для забудови.
3. Особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право
користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник
будівлі (споруди).
4. Землекористувач зобов’язаний вносити плату за користування земельною ділянкою,
наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом.
5. Землекористувач зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її
цільового призначення.
Стаття 416. Припинення права користування земельною
ділянкою для забудови
1. Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
1) поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
2) спливу строку права користування;
3) відмови землекористувача від права користування;
4) невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років підряд.
2. Право користування земельною ділянкою для забудови може бути припинене за
рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.
Стаття 417. Правові наслідки припинення права користування
земельною ділянкою
1. У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій була споруджена
будівля (споруда), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають
правові наслідки такого припинення.
У разі недосягнення домовленості між ними власник земельної ділянки має право
вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в
якому вона була до надання її у користування.
2. Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено
законом (житлові будинки, пам’ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв’язку з
явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд
може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити
рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій вона розміщена, або
про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування
земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
КНИГА ЧЕТВЕРТА ПРАВО IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI
Глава 35 ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПРАВО
IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI
Стаття 418. Поняття права інтелектуальної власності
1. Право інтелектуальної власності — це право особи на результат інтелектуальної,
творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений цим
Кодексом та іншим законом.
2. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної
власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів
права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
3. Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права
інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених
законом.
Стаття 419. Співвідношення права інтелектуальної власності та
права власності
1. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного.
2. Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права
власності на річ.
3. Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права
інтелектуальної власності.
Стаття 420. Об’єкти права інтелектуальної власності
1. До об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:
літературні та художні твори;
комп’ютерні програми;
компіляції даних (бази даних);
виконання;
фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;
наукові відкриття;
винаходи, корисні моделі, промислові зразки;
компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
раціоналізаторські пропозиції;
сорти рослин, породи тварин;
комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг),
географічні зазначення;
комерційні таємниці.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
