|
ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 432. Захист права інтелектуальної власності судом
1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної
власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
2. Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення,
зокрема, про:
1) застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної
власності та збереження відповідних доказів;
2) зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких
здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;
3) вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний
оборот з порушенням права інтелектуальної власності;
4) вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися
переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;
5) застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за
неправомірне використання об’єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення
визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають
істотне значення;
6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права
інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.
Глава 36 ПРАВО IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI НА
ЛIТЕРАТУРНИЙ, ХУДОЖНIЙ ТА IНШИЙ ТВIР (АВТОРСЬКЕ ПРАВО)
Стаття 433. Об’єкти авторського права
1. Об’єктами авторського права є твори, а саме:
1) літературні та художні твори, зокрема:
романи, поеми, статті та інші письмові твори;
лекції, промови, проповіді та інші усні твори;
драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
музичні твори (з текстом або без тексту);
аудіовізуальні твори;
твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;
фотографічні твори;
твори ужиткового мистецтва;
ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії,
архітектури або науки;
переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є
результатом інтелектуальної діяльності;
2) комп’ютерні програми;
3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових
частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) інші твори.
2. Твори є об’єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них
та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх
вираження.
3. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні
концепції як такі.
4. Комп’ютерні програми охороняються як літературні твори.
5. Компіляції даних (бази даних) або іншого матеріалу охороняються як такі. Ця охорона
не поширюється на дані або матеріал як такі та не зачіпає авторське право на дані або матеріал,
що є складовими компіляції.
Стаття 434. Твори, які не є об’єктами авторського права
1. Не є об’єктами авторського права:
1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази,
постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами
державної влади;
3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-
інформації;
4) інші твори, встановлені законом.
Стаття 435. Суб’єкти авторського права
1. Первинним суб’єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого
автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі
або примірнику твору (презумпція авторства).
2. Суб’єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав
на твори відповідно до договору або закону.
Стаття 436. Співавторство
1. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно,
незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з
яких може мати ще й самостійне значення. Частина твору, створеного у співавторстві,
визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно
від інших частин цього твору.
2. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка
має самостійне значення.
3. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності
такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Стаття 437. Виникнення авторського права
1. Авторське право виникає з моменту створення твору.
2. Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати
спеціальний знак, встановлений законом.
Стаття 438. Особисті немайнові права автора
1. Автору твору належать особисті немайнові права, встановлені статтею 423 цього
Кодексу, а також право:
1) вимагати зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору, якщо це практично
можливо;
2) забороняти зазначення свого імені у зв’язку з використанням твору;
3) обирати псевдонім у зв’язку з використанням твору;
4) на недоторканність твору.
Стаття 439. Забезпечення недоторканності твору
1. Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні
твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а
також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами,
коментарями тощо.
2. У разі смерті автора недоторканність твору охороняється особою, уповноваженою на це
автором. За відсутності такого уповноваження недоторканність твору охороняється
спадкоємцями автора, а також іншими заінтересованими особами.
Стаття 440. Майнові права інтелектуальної власності на твір
1. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є:
1) право на використання твору;
2) виключне право дозволяти використання твору;
3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти
таке використання;
4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
2. Майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи
законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |