|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 441. Використання твору
1. Використанням твору є його:
1) опублікування (випуск у світ);
2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;
3) переклад;
4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;
5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;
6) публічне виконання;
7) продаж, передання в найм (оренду) тощо;
8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.
2. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.
Стаття 442. Опублікування твору (випуск твору у світ)
1. Твір вважається опублікованим (випущеним у світ), якщо він будь-яким способом
повідомлений невизначеному колу осіб, у тому числі виданий, публічно виконаний, публічно
показаний, переданий по радіо чи телебаченню, відображений у загальнодоступних
електронних системах інформації.
2. Твір не може бути опублікований, якщо він порушує права людини на таємницю її
особистого і сімейного життя, завдає шкоди громадському порядку, здоров’ю та моральності
населення.
3. Ніхто не має права опублікувати твір без згоди автора, крім випадків, встановлених цим
Кодексом та іншим законом.
4. У разі смерті автора його правонаступники мають право на опублікування твору, якщо
це не суперечить волі автора.
Стаття 443. Використання твору за згодою автора
1. Використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного
використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Стаття 444. Випадки правомірного використання твору без згоди
автора
1. Твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний
будь-якою особою:
1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і
телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання
звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі,
та в обсязі, виправданому поставленою метою;
2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому
цією метою;
3) в інших випадках, передбачених законом.
2. Особа, яка використовує твір, зобов’язана зазначити ім’я автора твору та джерело
запозичення.
Стаття 445. Право автора на плату за використання його твору
1. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим
Кодексом та іншим законом.
Стаття 446. Строк чинності майнових прав інтелектуальної
власності на твір
1. Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят
років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із
співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.
Стаття 447. Правові наслідки закінчення строку чинності
майнових прав інтелектуальної власності на твір
1. Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він
може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими
законом.
Стаття 448. Право автора на частку від суми продажу оригіналу
твору
1. Автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п’яти відсотків
від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного
твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується
продавцем оригіналу твору.
2. Право, встановлене частиною першою цієї статті, переходить до спадкоємців автора
твору та спадкоємців цих спадкоємців і діє до спливу строку чинності майнових прав
інтелектуальної власності на твір, установленого статтею 446 цього Кодексу.
Глава 37 ПРАВО IНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТI НА
ВИКОНАННЯ, ФОНОГРАМУ, ВIДЕОГРАМУ ТА
ПРОГРАМУ (ПЕРЕДАЧУ) ОРГАНIЗАЦIЇ МОВЛЕННЯ (СУМIЖНI ПРАВА)
Стаття 449. Об’єкти суміжних прав
1. Об’єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об’єктів
та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження
є:
а) виконання;
б) фонограми;
в) відеограми;
г) програми (передачі) організацій мовлення.
Стаття 450. Суб’єкти суміжних прав
1. Первинними суб’єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник
відеограми, організація мовлення. За відсутності доказів іншого виконавцем, виробником
фонограми, відеограми, програми (передачі) організації мовлення вважається особа, ім’я
(найменування) якої зазначено відповідно у фонограмі, відеограмі, їх примірниках чи на
упаковці, а також під час передачі організації мовлення.
2. Суб’єктами суміжних прав є також інші особи, які набули таких прав відповідно до
договору чи закону.
Стаття 451. Виникнення суміжних прав
1. Право інтелектуальної власності на виконання виникає з моменту першого його
здійснення.
2. Право інтелектуальної власності на фонограму чи відеограму виникає з моменту її
вироблення.
3. Право інтелектуальної власності на передачу (програму)
організації мовлення виникає з моменту її першого здійснення.
4. Особа, яка має суміжне право, для сповіщення про свої права може використовувати
спеціальний знак, встановлений законом.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
