|
|
 КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
|
Розділ II
1. Звільнити від покарання (основного і додаткового)
відповідно до частини другої статті 74 цього Кодексу осіб,
засуджених за Кримінальним кодексом України 1960 року, за діяння,
відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:
а) осіб, засуджених на підставі частини третьої статті 5 Кримінального кодексу України
1960 року;
б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та
відповідними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України 1960 року, якщо ці
злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;
в) осіб, засуджених за статтями 108-1, 110, 134-1, 125, 126, 147-2, 147-3, 149, 154, 155-2,
155-3, 155-5, 155-6, 159, 169, 176-3, 183-2, 183-4, 187, 187-7, 187-8, 189, 189-1, 193-1, 199, 202,
206 (частина перша), 208-1, 208-2, 229-8, 237 Кримінального кодексу України 1960 року;
г) осіб, засуджених за частиною першою статті 133, статтями 147 (частина перша), 148-3,
161 (частина перша), 187-4, 187-8, 192 (частина третя), 196-1 (частина перша), 199 (частини
перша і друга), 207-1, 227-2 (частина перша), умовою застосування яких за Кримінальним
кодексом України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного
стягнення;
ґ) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями
78-1, 97, 98, 106 (частина перша) Кримінального кодексу України 1960 року;
д) осіб, засуджених за статтею 186 Кримінального кодексу України 1960 року (за
винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких і особливо тяжких
злочинів), а також осіб, зазначених у частині другій статті 396 цього Кодексу, засуджених за
заздалегідь не обіцяне приховування за статтею 186 Кримінального кодексу України 1960 року;
е) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26
грудня 1990 року “Про відповідальність за порушення порядку користування картками
споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами” і Указу Президії
Верховної Ради України від 21 січня 1992 року “Про відповідальність за виготовлення з метою
збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання”.
2. Звільнити від покарання:
а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої
тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини другої статті 12 та частини
другої статті 102 цього Кодексу;
б) військовослужбовців, засуджених до покарання у виді направлення в дисциплінарний
батальйон на строк до шести місяців;
в) осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 Кримінального кодексу України
1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі
проживання засудженого, а також осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі на
строк до шести місяців.
3. Закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені
Кримінальним кодексом України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.
4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення
їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують
відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо
це покарання ними ще не відбуте. Призначене покарання підлягає зменшенню також у
випадках, передбачених пунктом 5 цього розділу.
5. Знизити відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу міри покарання,
призначені за Кримінальним кодексом України 1960 року, якщо вони перевищують санкції
відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим
Кодексом. Зменшити відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу до трьох років
строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Зменшити відповідно до частин другої та
третьої статті 100 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт, призначених
неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 10 відсотків.
6. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у виді позбавлення волі на строк до
п’яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у виді
обмеження волі, передбачене статтею 61 цього Кодексу.
7. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 Кримінального кодексу
України 1960 року (2001-05, 2002-05), можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку,
передбаченому Кодексом про шлюб та сім’ю України. Особи, засуджені до покарання у виді
громадської догани (стаття 33 Кримінального кодексу України 1960 року), якщо у них до
набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не
мають судимості.
8. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення
штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом конфісковане майно не було вилучене і
реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, якщо за даний злочин цим Кодексом конфіскація
майна і накладення штрафу не передбачені.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
