|
|
 КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
9. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами
особи, визнані такими відповідно до статті 26 Кримінального кодексу України 1960 року. Якщо
ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них
підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби
змінюється кваліфікація вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання відповідно
до частини третьої статті 74 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в першому реченні цього
пункту, відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення
судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 цього
Кодексу.
10. Переглянути всі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або
колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою
статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 84, частиною другою статті
86, статтею 86-1 Кримінального кодексу України 1960 року (2001-05, 2002-05), для вирішення
питань про зміну кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті
185, 186, 187, 190, 191).
Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих
розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 Кримінального кодексу України 1960 року і не
відбули покарання, привести у відповідність із покараннями, встановленими санкціями статей
185, 186, 187, 190, 191 цього Кодексу у разі, якщо призначене судом покарання за відповідний
злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.
11. Правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності,
умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини
покарання більш м’яким, погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили
злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом
пом’якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.
12. У разі призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за злочин,
вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід керуватися вимогами статті 44
Кримінального кодексу України 1960 року (2001-05, 2002-05).
13. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, вчинених до набрання чинності
цим Кодексом, застосовується стаття 42 Кримінального кодексу України 1960 року. Якщо хоча
б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом,
то застосовується стаття 70 або частина друга статті 103 цього Кодексу.
Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом
новий злочин, то при призначенні їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 71
або частина друга статті 103 цього Кодексу.
14. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням
осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим Кодексом, суд застосовує статті 75-77
цього Кодексу.
Скоротити відповідно до частини третьої статті 104 цього Кодексу умовно засудженим
неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище
цієї межі.
15. До осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням відстрочки
виконання вироку відповідно до статті 46-1 Кримінального кодексу України 1960 року,
застосовується стаття 78 цього Кодексу.
16. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили
злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної
небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися частиною першою або
частиною другою статті 50 Кримінального кодексу України 1960 року (2001-05, 2002-05).
17. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у
такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується
при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадках, передбачених цим
Кодексом.
18. При вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених Кримінальним
кодексом України 1960 року, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів
невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею
12 цього Кодексу, якщо це пом’якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини
до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні
положення Кримінального кодексу України 1960 року.
19. Перегляд справ щодо осіб, які були засуджені на підставі Кримінального кодексу
України 1960 року, а також закриття справ щодо осіб, які вчинили злочини до набрання
чинності цим Кодексом і справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів
досудового слідства чи дізнання, здійснюються судом.
20. Органи, які виконують вироки судів, зобов’язані надавати судам необхідні матеріали
щодо осіб, які відбувають покарання.
21. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 6, 7, 9, 10, 15 цього розділу, розглядаються судом
за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому
засіданні з участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у
випадках, якщо справа розглядається за її поданням.
Ухвалу (постанову) суду з цих питань може бути оскаржено засудженим чи його
захисником або внесено на неї відповідне подання прокурора в порядку, передбаченому
Кримінально-процесуальним кодексом України (1001-05, 1002-05, 1003-05). (Абзац другий
пункту 21 розділу II “Прикінцеві та перехідні положення” в редакції Закону N 1130-IV від
11.07.2003)
Президент України Л.КУЧМА
м. Київ, 5 квітня 2001 року
N 2341-III
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
