|
|
 СІМЕЙНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Розділ II ШЛЮБ. ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ПОДРУЖЖЯ
Глава 3 ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ
Стаття 21. Поняття шлюбу
1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі
реєстрації актів цивільного стану.
2. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для
виникнення у них прав та обов’язків подружжя.
3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та
обов’язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або
відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.
Стаття 22. Шлюбний вік
1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка — у вісімнадцять
років.
2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день
реєстрації шлюбу.
Стаття 23. Право на шлюб
1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.
2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути
надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.
Стаття 24. Добровільність шлюбу
1. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
2. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших
причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки,
встановлені статтями 38-40 цього Кодексу.
Стаття 25. Одношлюбність
1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення
попереднього шлюбу.
Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії
споріднення.
2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і
сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і
сестри, які мають спільну матір або спільного батька.
3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько
та племінник, племінниця.
4. За рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача
та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним.
5. У шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена ним дитина.
Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в
разі скасування усиновлення.
Глава 4 ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦIЯ ШЛЮБУ
Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
1. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між
жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах
держави та суспільства.
{ Частину другу статті 27 виключено на підставі Закону
N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
3. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого
затверджує Кабінет Міністрів України.
Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
1. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком до будь-якого державного
органу реєстрації актів цивільного стану за їхнім вибором.
Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються
нареченими. { Частину першу статті 28 доповнено абзацом другим
згідно із Законом N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
2. Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чоловіком особисто.
3. Якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву
про реєстрацію шлюбу до державного органу реєстрації актів цивільного стану, таку заяву,
нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники. Повноваження представника мають
бути нотаріально засвідчені.
4. Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу
втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.
Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов’язками
{ Назва статті 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
( 524-16 ) від 22.12.2006 }
1. Орган державної реєстрації актів цивільного стану зобов’язаний ознайомити наречених
з їхніми правами та обов’язками як майбутніх подружжя і батьків та попередити про
відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу.
{ Стаття 29 із змінами, внесеними згідно із Законом N 524-V
( 524-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров’я
1. Наречені зобов’язані повідомити один одного про стан свого здоров’я.
2. Держава забезпечує створення умов для медичного обстеження наречених.
3. Порядок здійснення медичного обстеження наречених встановлює Кабінет Міністрів
України.
4. Результати медичного обстеження є таємницею і повідомляються лише нареченим.
5. Приховування відомостей про стан здоров’я одним з наречених, наслідком чого може
стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров’я іншого нареченого чи їхніх
нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
{ Стаття 30 в редакції Закону N 524-V ( 524-16 ) від 22.12.2006 }
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
