|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
Стаття 37. Припинення трудового договору з працівником, направленим за
постановою суду на примусове лікування
Крім підстав, передбачених статтею 36 цього Кодексу, трудовий договір припиняється
також у випадку направлення працівника за постановою суду до лікувально-трудового
профілакторію.
Стаття 38. Розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з
ініціативи працівника
Працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк,
попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі,
коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю
продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на
роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній
місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення
нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім’ї
відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу
за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган
повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи
і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі
звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого
працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового
договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним
бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю,
умови колективного чи трудового договору.
(Стаття 38 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 5584-09 від
17.01.80, N 6237-10 від 21.12.83, N 7543-11 від 19.05.89; Законами N
871-12 від 20.03.91, N 3694-12 від 15.12.93, N 6/95-ВР від 19.01.95,
N 1356-XIV від 24.12.99)
Стаття 39. Розірвання строкового трудового договору з ініціативи працівника
Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на
вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи
за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про
працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою
статті 38 цього Кодексу.
Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку,
встановленому для розгляду трудових спорів.
(Стаття 39 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95)
Стаття 39-1. Продовження дії строкового трудового договору на невизначений строк
Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові
відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору
вважається продовженою на невизначений строк.
Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків,
передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений
строк.
(Кодекс доповнено статтею 39-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95)
Стаття 40. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір
до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним
органом лише у випадках:
1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації,
банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення
чисельності або штату працівників;
( Пункт 1-1 статті 40 втратив чинність на підставі Закону
N 92/94-ВР від 12.07.94 )
2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок
недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а
так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на
нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці; (Пункт 2 частини першої статті 40 із
змінами, внесеними згідно із Законом N 1703-IV від 11.05.2004)
3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених
на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до
працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення; 4)
прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без
поважних причин;
5) нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової
непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не
встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні.
За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним
захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або
встановлення інвалідності;
6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;
7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника,
встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції
якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського
впливу.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
