|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
( Пункт 9 частини першої статті 40 виключено на підставі
Закону N 1356-XIV ( 1356-14 ) від 24.12.99 )
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо
неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
( Частину третю статті 40 виключено на підставі Закону
N 6/95-ВР від 19.01.95 )
Не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним
органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а
також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок
повної ліквідації підприємства, установи, організації.
(Стаття 40 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6237-10 від
21.12.83, N 2444-11 від 27.06.86, N 5938-11 від 27.05.88; Законами N
871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 263/95-ВР від
05.07.95, N 2343-XII від 14.05.92 — в редакції Закону N 784-XIV від
30.06.99 — набирає чинності з 1 січня 2000 року, із змінами,
внесеними згідно із Законом N 1356-XIV від 24.12.99)
Стаття 41. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника
або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов
Крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи
власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках:
1) одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства,
установи, організації всіх форм власності (філіалу, представництва, відділення та іншого
відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи,
організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних
податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної
контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами;
1-1) винних дій керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна
плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру
мінімальної заробітної плати;
2) винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні
цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або
уповноваженого ним органу;
3) вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не
сумісного з продовженням даної роботи.
Розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, провадиться з додержанням
вимог частини третьої статті 40, а у випадках, передбачених пунктами 2 і 3, — також вимог
статті 43 цього Кодексу.
{ Стаття 41 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11
від 27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3632-12 від
19.11.93, N 6/95-ВР від 19.01.95, N 184-IV ( 184-15 ) від
17.10.2002, N 534-V ( 534-16 ) від 22.12.2006 }
Стаття 42. Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у
зв’язку із змінами в організації виробництва і праці
При скороченні чисельності чи штату працівників у зв’язку із змінами в організації
виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш
високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі
надається:
1) сімейним — при наявності двох і більше утриманців;
2) особам, в сім’ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;
3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в
установі, організації;
4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без
відриву від виробництва;
5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність
Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ;
6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських
пропозицій;
7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове
каліцтво або професійне захворювання;
8) особам з числа депортованих з України, протягом п’яти років з часу повернення на
постійне місце проживання до України;
9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які
проходили альтернативну (невійськову) службу, — протягом двох років з дня звільнення їх зі
служби.
Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це
передбачено законодавством України.
(Стаття 42 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 7543-11 від
19.05.89; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 3706-12 від 16.12.93, N
6/95-ВР від 19.01.95, N 75/95-ВР від 28.02.95, N 263/95-ВР від
05.07.95)
Стаття 42-1. Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного
прийняття на роботу
Працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40
цього Кодексу (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного
року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо
власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної
кваліфікації.
Переважне право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на
роботу надається особам, зазначеним у статті 42 цього Кодексу, та в інших випадках,
передбачених колективним договором.
Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення,
визначаються колективним договором.
(Кодекс доповнено статтею 42-1 згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95)
Стаття 43. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого
ним органу за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової
організації (профспілкового представника)
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку
ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього
Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу
(профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної
профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п’ятнадцятиденний строк
обгрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання
трудового договору з працівником.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
