|
|
 КОДЕКС ЗАКОНІВ ПРО ПРАЦЮ УКРАЇНИ |
Стаття 45. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу виборного органу
первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
На вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового
представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з
керівником підприємства, установи, організації, якщо він порушує законодавство про працю,
про колективні договори і угоди, Закон України “Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності”.
Якщо власник або уповноважений ним орган, або керівник, стосовно якого пред’явлено
вимогу про розірвання трудового договору, не згоден з цією вимогою, він може оскаржити
рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)
до суду у двотижневий строк з дня отримання рішення. У цьому разі виконання вимоги про
розірвання трудового договору зупиняється до винесення судом рішення.
У разі, коли рішення виборного органу первинної профспілкової організації
(профспілкового представника) не виконано і не оскаржено у зазначений строк, виборний орган
первинної профспілкової організації (профспілковий представник) у цей же строк може
оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких
належить розірвання трудового договору з керівником підприємства, установи, організації.
(Стаття 45 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5938-11 від
27.05.88; Законами N 871-12 від 20.03.91, N 6/95-ВР від 19.01.95, в
редакції Закону N 2343-III від 05.04.2001, із змінами, внесеними
згідно із Законом N 1096-IV від 10.07.2003)
Стаття 46. Відсторонення від роботи
Відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом
допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного
сп’яніння; відмови або ухилення від обов’язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і
перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених
законодавством.
(Стаття 46 із змінами, внесеними згідно із Законом N 6/95-ВР від
19.01.95)
Стаття 47. Обов’язок власника або уповноваженого ним органу провести розрахунок
з працівником і видати йому трудову книжку
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати
працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки,
зазначені в статті 116 цього Кодексу.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він
зобов’язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В
інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.
(Стаття 47 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 2240-10 від
29.07.81; Законом N 871-12 від 20.03.91)
Стаття 48. Трудові книжки
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі,
організації або у фізичної особи понад п’ять днів. Трудові книжки ведуться також на
позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов’язковому державному
соціальному страхуванню.
Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше
п’яти днів після прийняття на роботу.
До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в
роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
(Стаття 48 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від
20.03.91, N 374/97-ВР від 19.06.97, N 1356-XIV від 24.12.99, N 429-
IV від 16.01.2003)
Стаття 49. Видача довідки про роботу та заробітну плату
Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівникові на його вимогу
довідку про його роботу на даному підприємстві, в установі, організації із зазначенням
спеціальності, кваліфікації, посади, часу роботи і розміру заробітної плати.
(Стаття 49 із змінами, внесеними згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91)
Глава III-А ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТI ВИВIЛЬНЮВАНИХ
ПРАЦIВНИКIВ
( Кодекс доповнено главою III-А згідно з Указом ПВР
N 5938-11 від 27.05.88 )
( Статтю 49-1 виключено на підставі Закону N 263/95-ВР
від 05.07.95 )
Стаття 49-2. Порядок вивільнення працівників
Про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два
місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці
враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв’язку із змінами в організації виробництва
і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж
підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи
спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж
підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до
державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або
уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне
вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру
оплати праці.
Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за
його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності — здійснює підбір іншої
роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності
працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з
наступним наданням йому роботи.
(Стаття 49-2 із змінами, внесеними згідно із Законами N 871-12 від
20.03.91, N 263/95-ВР від 05.07.95)
( Стаття 49-3 втратила чинність з 1 січня 2001 року на
підставі Закону N 2213-III ( 2213-14 ) від 11.01.2001 )
Стаття 49-4. Зайнятість населення
Зайнятість суспільно корисною працею осіб, які припинили трудові відносини з підстав,
передбачених цим Кодексом, при неможливості їх самостійного працевлаштування,
забезпечується відповідно до Закону України “Про зайнятість населення”.
Ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення
виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення
умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам
інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень,
кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення.
Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення
проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи
зведенню їх кількості до мінімуму або пом’якшення несприятливих наслідків будь-якого
звільнення.
Професійні спілки мають право вносити пропозиції відповідним органам про перенесення
строків або тимчасове припинення чи відміну заходів, пов’язаних з вивільненням працівників.
(Кодекс доповнено статтею 49-4 згідно із Законом N 871-12 від
20.03.91, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2343-III від
05.04.2001)
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
