|
|
 ЦИВIЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ |
Стаття 221. Правові наслідки вчинення правочину малолітньою
особою за межами її цивільної дієздатності
1. Правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її
цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками
(усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.
Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом
одного місяця не заявили претензії другій стороні.
2. У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.
На вимогу заінтересованої особи суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде
встановлено, що він вчинений на користь малолітньої особи.
3. Якщо правочин з малолітньою особою вчинила фізична особа з
повною цивільною дієздатністю, то вона зобов’язана повернути особам,
вказаним у частині першій цієї статті, все те, що вона одержала за
таким правочином від малолітньої особи.
4. Дієздатна сторона зобов’язана також відшкодувати збитки,
завдані укладенням недійсного правочину, якщо у момент вчинення
правочину вона знала або могла знати про вік другої сторони. Батьки
(усиновлювачі) або опікун малолітньої особи зобов’язані повернути
дієздатній стороні все одержане нею за цим правочином у натурі, а за
неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його
вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.
5. Якщо обома сторонами правочину є малолітні особи, то кожна
з них зобов’язана повернути другій стороні все, що одержала за цим
правочином, у натурі. У разі неможливості повернення майна
відшкодування його вартості провадиться батьками (усиновлювачами)
або опікуном, якщо буде встановлено, що вчиненню правочину або
втраті майна, яке було предметом правочину, сприяла їхня винна
поведінка.
6. У разі вчинення неповнолітньою особою правочину з
малолітньою особою настають наслідки, встановлені частиною третьою
статті 222 цього Кодексу.
Стаття 222. Правові наслідки вчинення правочину
неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності
1. Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її
цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів),
піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку,
встановленому статтею 221 цього Кодексу.
2. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її
цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів),
піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом
заінтересованої особи.
3. Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні
особи, то кожна з них зобов’язана повернути другій стороні усе
одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості
повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за
цінами, які існують на момент відшкодування.
Якщо у неповнолітньої особи відсутні кошти, достатні для відшкодування, батьки
(усиновлювачі) або піклувальник зобов’язані відшкодувати завдані збитки, якщо вони своєю
винною поведінкою сприяли вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом
правочину.
Стаття 223. Правові наслідки вчинення правочину фізичною
особою, цивільна дієздатність якої обмежена, за межами її
цивільної дієздатності
1. Правочин, який вчинила фізична особа, цивільна
дієздатність якої обмежена, за межами її цивільної дієздатності без
згоди піклувальника, може бути згодом схвалений ним у порядку,
встановленому статтею 221 цього Кодексу.
2. У разі відсутності такого схвалення правочин за позовом
піклувальника може бути визнаний судом недійсним, якщо буде
встановлено, що він суперечить інтересам самого підопічного, членів
його сім’ї або осіб, яких він відповідно до закону зобов’язаний
утримувати.
Стаття 224. Правові наслідки вчинення правочину без дозволу
органу опіки та піклування
1. Правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування
(стаття 71 цього Кодексу), є нікчемним.
2. На вимогу заінтересованої особи такий правочин може бути
визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідає
інтересам фізичної особи, над якою встановлено опіку або піклування.
Стаття 225. Правові наслідки вчинення правочину дієздатною
фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала
значення своїх дій та (або) не могла керувати ними
1. Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент,
коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла
керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї
особи, а в разі її смерті — за позовом інших осіб, чиї цивільні
права або інтереси порушені.
2. У разі наступного визнання фізичної особи, яка вчинила
правочин, недієздатною позов про визнання правочину недійсним може
пред’явити її опікун.
3. Сторона, яка знала про стан фізичної особи у момент
вчинення правочину, зобов’язана відшкодувати їй моральну шкоду,
завдану у зв’язку із вчиненням такого правочину.
Стаття 226. Правові наслідки вчинення правочину недієздатною
фізичною особою
1. Опікун може схвалити дрібний побутовий правочин, вчинений
недієздатною фізичною особою, у порядку, встановленому статтею 221
цього Кодексу.
У разі відсутності такого схвалення цей правочин та інші правочини, які вчинені
недієздатною фізичною особою, є нікчемними.
2. На вимогу опікуна правочин, вчинений недієздатною фізичною
особою, може бути визнаний судом дійсним, якщо буде встановлено, що
він вчинений на користь недієздатної фізичної особи.
3. Дієздатна сторона зобов’язана повернути опікунові
недієздатної фізичної особи все одержане нею за цим правочином, а в
разі неможливості такого повернення — відшкодувати вартість майна за
цінами, які існують на момент відшкодування.
Опікун зобов’язаний повернути дієздатній стороні все одержане недієздатною фізичною
особою за нікчемним правочином. Якщо майно не збереглося, опікун зобов’язаний
відшкодувати його вартість, якщо вчиненню правочину або втраті майна, яке було предметом
правочину, сприяла винна поведінка опікуна.
4. Дієздатна сторона зобов’язана відшкодувати опікунові
недієздатної фізичної особи або членам її сім’ї моральну шкоду, якщо
буде встановлено, що вона знала про психічний розлад або недоумство
другої сторони або могла припустити такий її стан.
|
|
©Copyright2008_ykrzakon.vov.ru |
ГОЛОВНА
Скачать бесплатно
